Судова реформа: перший етап пройдено, суддів обрано

В Україні набирає обертів судова реформа, яку ініціювала і проводить команда президента. Звичайно, робити остаточні висновки — поки рано, та й думки експертів із цього питання різняться між собою. Але цілком реально оцінити перші кроки на шляху до переформатування судової системи.

За даними агентства Gallup, на кінець 2013 року рівень довіри до судів в Україні становив 16%. За три останні роки ця цифра знизилася до 11%. Необхідно відзначити, що це найнижчий показник за весь період існування незалежної України. Такі цифри свідчать про те, що українці не довіряють проведеним реформам. Хоч це, звісно, поки лише проміжні підсумки.

рис1
Рис. 1

Нещодавно завершився один із дуже важливих етапів судової реформи. Вперше на конкурсній основі було відібрано кандидатів на посади суддів Верховного Суду України. Стартував конкурс 7 листопада 2016 рокую. Спочатку для участі в ньому зареєструвалися 1 436 осіб; 846 подали документи на участь, із них до конкурсу було допущено 653; до проходження кваліфікаційного оцінювання допущено 625 осіб.

Конкурс мав декілька етапів, у ході яких учасники склали професійні та психологічні тести, пройшли перевірки Національного антикорупційного бюро (НАБУ), Національного агентства протидії корупції (НАПКА), Громадської Ради доброчесності (ОСД). Крім цього, Комісія провела співбесіди в колегіях з 381 кандидатом.

Підсумки конкурсу були підведені 28 липня 2017 року на прес-конференції Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) Сергієм Козьяковим і секретарем кваліфікаційної палати Комісії Станіславом Щоткою.

рис2
Рис. 2

На конкурсі були відібрані 120 кандидатів, серед них: 91 суддя (екс-суддя) та 29 кандидатів, які не є представниками судової системи. Кандидатами на посади суддів Верховного Суду України стали 54 жінки і 66 чоловіків. 34 переможці є кандидатами наук, 12 — докторами наук. Вік переможців коливається від 33 до 62 років.

За оцінкою самих учасників конкурсу, а також фахівців різних областей права, поряд із позитивними моментами, має місце і низка зауважень до його проведення. Наприклад, до початку конкурсу так і не був визначений основний оціночний критерій — «прохідний бал». Тобто, організатори конкурсу залишили за собою право на свій розсуд визначати критерії оцінки. Крім того, не було розроблено єдиної методики об’єктивного оцінювання практичного завдання ВККСУ, що також дало можливість членам комісії суб’єктивно оцінювати результати виконання завдання.

Крім того, Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) змінила важливі правила вже під час проведення конкурсу. Так, 28 березня 2017 Комісія визначила мінімально допустимий бал для кожного учасника конкурсу. На наступний день, 29 березня, Комісія (не скасовуючи рішення про встановлення мінімально допустимих балів) прийняла рішення, яким визначила мінімально допустимий бал і за весь іспит. Вийшло, що 69 конкурсантів, які пройшли даний конкурс, при початкових умовах пройти його не мали шансів.

Наприклад, переможцями конкурсу до Верховного Суду стали Михайло Смокович, Олександр Ємець та Григорій Мачульський, які не подолали другий мінімально допустимий бал під час кваліфікаційного іспиту. Однак ВККСУ встановила третій мінімально допустимий бал, що в подальшому забезпечило можливість членам ВККСУ визнати зазначених осіб переможцями конкурсу. Такий підхід викликав невдоволення конкурсантів. Зокрема суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Роман Брега, засумнівавшись у правильності такого рішення, оскаржив дії ВККСУ до Вищої Ради правосуддя (ВСП).

Дуже цікавою є і роль новоствореного органу — Громадської Ради доброчесності (ОСД). ОСД складається з 25 членів, які обираються терміном на 2 роки, і діє на підставі ст.87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою сприяння Вищій кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) щодо встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
По складу самого органу у деяких фахівців права виникають певні питання. До прикладу, відомий суддя Артур Ємельянов пише: «Рада доброчесності сформована за незрозумілим принципом громадськими організаціями, що обираються за критерієм наявності у них відпрацьованих міжнародних грантів. Закон передбачає, що члени Ради повинні бути видатними професіоналами з кришталево чистою репутацією. Але хто перевіряв добропорядність самих цих осіб? Рада, покликана робити висновки про «моральне обличчя» кандидатів у судді, складається із цікавих персонажів. Тут і адвокат, широко відома регулярною участю у проплачених мітингах, і її колега, безпосередньо причетний до рейдерських захоплень нерухомості в Києві та Київській області, адвокат, при задекларованих 120 тис. грн річного доходу, що пересувається на автомобілі Lexus, тобто володіє засобами, достатніми для придбання одного колеса від такого автомобіля. Виникає риторичне запитання: а судді хто?».

Як повідомила прес-служба Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, приблизно 40% кандидатів (59 зі 140) отримали негативний висновок Громадської ради доброчесності (ОСД) і припинили участь у конкурсі на посади суддів Верховного суду України.  Разом з тим, у ч.1 ст.88 Закону «Про судоустрій і статус суддів» встановлено: «якщо ОСД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат) не відповідає критеріям професійної етики і доброчесності, то ВККСУ може прийняти рішення про підтвердження можливості такого судді (кандидата) здійснювати правосуддя у відповідному суді тільки в разі, якщо таке рішення підтримана не менше ніж 11-ма її членами». Зрозуміло, що термін «критерій професійної етики та доброчесності» є досить розмитим: це не знання і не IQ, його не виміряєш і не перевіриш. Тому така оцінка є досить суб’єктивною. Зі 120 переможців конкурсу, 30 осіб отримали негативні висновки ОСД, які, утім, «благополучно» були подолані ВККСУ. Цікаво, якими критеріями керувалися члени ВККСУ при винесенні таких рішень?

Наприклад, ВККСУ подолала вето Громадської ради доброчесності (ОСД) на обрання чинного голови Верховного Суду Ярослава Романюка до нового Верховного Суду. Відповідне рішення комісія винесла на засіданні у п’ятницю, 7 липня. ОСД наклав вето на обрання кандидата суддею нового Верховного Суду, звинувативши його в недобропорядності. Нібито Романюк публічно підтримав «диктаторські закони» від 16 січня 2014 року. На це він просто заявив, що помилявся і уже розкаявся із цього приводу. Крім того, ОСД закидає Романюку те, що він ініціював розгляд у Конституційному Суді конституційності створення нового Верховного Суду і відкритого конкурсу на посади суддів. На це Романюк заявив, що не бачить суперечності у його участі в конкурсі та сумніві щодо законності цієї процедури.

Як бачимо, відбір суддів і кандидатів на посади суддів проводиться таким чином, що «неугодних» можуть просто негативно оцінити за «критеріями професійної етики і доброчесності», а потрібних прийняти навіть після негативної оцінки ОСД та при низькому мінімальному балі.

Отож, станом на сьогодні фактично завершено основний із етапів реформування судової системи — відібрано переможців конкурсу на посади суддів Верховного Суду України. На наш погляд, процес їх відбору пройшов у «потрібному» реформаторам руслі. Навряд чи в список переможців конкурсу потрапили «випадкові» люди. Сама процедура проведення конкурсу дає підстави у цьому не сумніватися. А отже обрані кандидати буду формувати не тільки судову практику, а й «впроваджувати» у життя ідеї президента і його команди, які, схоже, зробили усе, щоб «правильні» судді отримали свої посади.

Які нововведення нас чекають, можна припустити з достатньою впевненістю:

1. Вища Рада правосуддя (ВСП) і Адміністрація Президента (АП) скорегують списки переможців конкурсу. В основному за рахунок осіб, які отримали негативний висновок ОСД.

2. В апеляції буде виноситися приблизно до 80% остаточних рішень, що призведе до зміщення корупційної складової саме в ці інстанції.

3. Верховний Суд України буде формувати прецедентну практику, на яку будуть впливати президент і його провладні структури, шляхом впливу на голову ВСУ, а він у свою чергу на голів палат ВСУ. Таким чином буде формуватися єдина лінія винесення судових рішень. ВСП і ВККСУ звільнятимуть суддів за найменші порушення, тому хаосу в самостійності винесення судових рішень не буде.

4. Встановиться контроль над судами, який існує в РФ. Однак це дозволить прибрати корупцію на рівні судів першої інстанції, що для звичайних громадян зіграє позитивну роль. Для тих, хто цього не зрозуміє, «включать» увесь апарат примусу, аж до показових виявлений і затримань.