Торговельний баланс України викликає занепокоєння

У нижчеподаному матеріалі «Публічний аудит» навів основні показники обсягів торгівлі України та з'ясував, чому торговельний баланс протягом останніх років був дефіцитним, а також за рахунок чого він покривався. Крім того, спеціалісти вказують, чому великі сумніви викликає зростання реального ВВП в І півріччі 2017 року, яким оперують представники влади, та разом з тим зазначають, чому в найближчій перспективі слід очікувати девальвацію гривні.

Україна вважається експортоорієнтованою країною. Ще з 90-х років наша країна обрала найлегший спосіб отримання доходів від продажу неготової продукції замість розвитку технологічного виробництва, отримуючи низьку додану вартість. Слід зазначити, що всі країни-виробники сировини перебувають у зоні ризику: їх основні товари можуть у будь-який момент подешевшати та обвалити економіку. Тому сировинні країни не можуть контролювати власний розвиток.

Істотну частину виробленого продукту Україна експортує, а та частина, що залишається, потрапляє на внутрішній ринок, де намагається конкурувати з імпортною продукцією.

Торговельний баланс України за період із 2007 по 2016 рр. був дефіцитним, що свідчило про високу частку імпорту на внутрішньому ринку. Крім того, певна частина імпорту є в собівартості української продукції, що експортується.

Торг. баланс

Слід зазначити, що за підсумками 2016 р. обсяг торговельного обороту був меншим, ніж після кризового періоду 2009 р. При цьому скорочення триває п’ятий рік поспіль, підтверджуючи негативну тенденцію стагнації економіки.

Істотний дефіцит торговельного балансу, який спостерігався протягом тривалого часу, перекривався за рахунок надходжень від інвестицій або запозичень, формуючи загальне позитивне зведене сальдо платіжного балансу, що свідчило про загальний приплив у країну валютної виручки. Однак у 2009 і 2014 рр. тривав різкий відтік валютних коштів, у результаті чого сальдо зведеного балансу становило $ 13,7 і $ 13,3 млрд.

Каталізаторами цих процесів стали наслідки світової фінансової кризи (2009) і початок військового конфлікту в Україні (2014), що послужило сигналом інвесторам про виведення коштів. Ситуацію доводиться рятувати, але Уряд обирає не методи структурних змін, а фактично повністю покладається на співпрацю з міжнародними кредиторами, які, надаючи нашій країні кредити, диктують нам вигідні для них умови, заганяючи Україну в «боргову яму».

Зведений баланс

Одним із основних ризиків наявності дефіциту зведеного балансу є девальвація національної валюти в зв’язку зі зменшенням пропозиції валюти на ринку. Так, у 2009 р. курс впав із 5,05 до 7,99 грн за долар, а в 2014 р. з 8,00 знизився до 11,88 грн за долар.

На формування курсу впливають виключно попит та пропозиція, а в пікові періоди перевищення попиту НБУ виходив на інтервенції, погашаючи сформований надлишковий попит валютою за рахунок коштів, які перебували в міжнародних резервах.

Міжнародні резерви

Однак у 2014 р. політика «плаваючого курсу» призвела до значної девальвації національної валюти. При цьому відбулося суттєве скорочення міжнародних резервів як страхового механізму платоспроможності країни.

Крім того, наявність чистих міжнародних резервів на рівні, який сформувався з 2014 р., свідчить про відсутність у НБУ достатньої кількості ліквідних коштів для підтримки нацвалюти та підтверджує високі девальваційні ризики.

Тому дефіцит торговельного балансу в умовах відсутності ліквідних резервів на необхідному рівні може зумовити подальшу девальвацію гривні.

За даними Держстату, за І півріччя 2017 р. було зафіксовано дефіцит торговельного балансу в розмірі $ 98,6 млн (експорт – $ 24,96 млрд; імпорт – $ 25,06 млрд).

Проте за даними, опублікованими НБУ, експорт товарів і послуг у І першому півріччі становив $ 25,4 млрд, імпорт – $ 27,7 млрд, що вказує на торговельний дефіцит $ 2,3 млрд за результатами півріччя.

Тому зростання реального ВВП у І півріччі 2017 р., яким оперують представники влади (за даними Держстату), викликає сумніви через принципову розбіжність за значенням чистого експорту (складова ВВП).

Слід зазначити, що НБУ оперує даними за операціями ЗЕД, отриманими від банків (здійснюють ЗЕД-розрахунки), а Держстат отримує інформацію на підставі анкетування підприємств (юрособи, чисельність працівників яких перевищує 10 осіб). Зважаючи на те, що суб’єктами ЗЕД можуть бути юрособи компаній-посередників, у яких менше 10 робочих місць, то відповідні операції не потраплять у статистику Держстату. Тому дані НБУ є більш коректними.

Вказані розбіжності можуть істотно впливати на формування реального ВВП, адже подібна різниця між оцінками Держстату та НБУ становить $ 2,2 млрд, або близько 5% ВВП. Якщо для розрахунків реального ВВП України використовувати дані з зовнішньої торгівлі НБУ, а не Держстату, то в І першому півріччі 2017 року економіка України показала не ріст у 2,4 %,  а скоротилася на 2,6 %.

Також слід зазначити, що, за даними НБУ, за І півріччя дефіцит поточного рахунку (експорт і імпорт товарів і послуг + чистий дохід від інвестицій) становив $ 1,6 млрд, що на $ 0,6 млрд перевищує показник відповідного періоду минулого року, а зведений платіжний баланс (баланс поточного рахунку + надходження за фінансовим рахунком) зведений із профіцитом в $ 1 млрд.

Каталізатором для формування профіцитного платіжного балансу був приплив фінансових коштів за операціями приватного сектора.

Чисте збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій, за даними НБУ, сягнуло $ 630 млн, але більшість із них (близько $ 400 млн) було спрямовано до банківського сектору у вигляді переоформлення боргу в статутний капітал.

У цілому за І півріччя 2017 р. чисті надходження (кредити, боргові інструменти) за фінансовим рахунком становили $ 2,6 млрд, що майже вдвічі більше, ніж за відповідний період минулого року.

Слід зазначити, що серед основних країн, резиденти яких надавали кредити або є власниками єврооблігацій українських підприємств, – Кіпр – $ 23,09 млрд (54%), а серед найбільших кредиторів – ряд офшорних юрисдикцій.

Іноземне кредитування – це раніше виведені гроші, які повертаються (реінвестування) на поповнення оборотних коштів, покупку інших активів і т. д.

Крім того, на початку літа НБУ пішов на низку послаблень у валютному законодавстві збільшивши термін повернення валютної виручки до 180 днів, а також до $ 2 млн ліміт для інвестування бізнесу за кордон тощо.

Проблема полягає в тому, що основна частина зовнішнього корпоративного боргу й інвестицій, яка надходить у країну, є недоотриманою валютною виручкою від зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств (заниження митної вартості при експорті тощо), що свідчить про неефективність діяльності контрольних органів, які стежать за дотриманням валютного законодавства.

Крім того, прибуток на офшорних рахунках від реалізації української продукції за ринковими цінами, повертаючись на територію України у вигляді іноземних кредитів (включаючи відсотки), дозволяє мінімізувати податкові надходження, а при поверненні кредитів із відсотками створює дефіцит на валютному ринку.

Так, НБУ прогнозує дефіцит платіжного балансу на рівні $ 4,5 млрд, що свідчить про високий дефіцит платіжного балансу за підсумками ІІ півріччя 2017 р. Каталізаторами цього процесу може стати подальша негативна цінова кон’юнктура на міжнародних сировинних ринках і наслідки від блокади Донбасу.

Слід зазначити, що обсяг міжнародних резервів України за станом на 01.07.2017 становив $ 18 млрд, що, за оцінкою НБУ, має забезпечувати фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 3,7 місяців, а поточний профіцит зведеного балансу – $ 1 млрд.

Тому в короткостроковій перспективі (до місяця) валютний ринок забезпечений достатнім обсягом валюти, що сприятиме незначному зміцненню гривні. Однак зважаючи на те, що обсяг чистих міжнародних резервів становив за підсумками червня  $ 5,2 млрд, в умови дефіциту зовнішньої торгівлі в розмірі $ 2,3 млрд і майбутніх виплат за кредитами (державними та корпоративними) на валютному ринку в середньостроковій перспективі очікуються високі девальваційні ризики (до 30 грн за долар, залежно від політики інтервенцій НБУ).

Слід зазначити, що від початку квітня спостерігається тенденція падіння світових цін на основні товарні групи українського експорту, внаслідок чого утворився дефіцит торговельного балансу. Така динаміка вкрай негативна для економіки (агросектор, металургія), оскільки основні сектори української економіки експортують неготову продукцію. Таким чином, відносний показник динаміки обсягу промислового виробництва (індекс промислового виробництва) за період січня–червня 2017 року зменшився на 15,3 %, що свідчить про кількісне зменшення виробництва ключових галузей і скорочення бюджетоформуючих секторів економіки.

ВИСНОВКИ

Дефіцит торговельного балансу призведе до відкладеної девальвації. На мікрорівні девальвація національної валюти вигідна експортним підприємствам (вони акумулюють валютну виручку за кордоном), забезпечуючи більш вдалу цінову конкурентоспроможність.

Однак на макрорівні в умовах кількісного падіння економіки та відсутності кредитування призведе до зростання інфляції, внаслідок чого зменшаться кількісні споживчі витрати, що призведе до нової хвилі стагнації економіки.