Трудова міграція: чому українці виїжджають та як це зупинити?

Протягом останніх років внаслідок разючої різниці в рівні соціально-економічного розвитку між Україною та іншими європейськими державами виникла гостра проблема відтоку української робочої сили. На початку року НБУ оприлюднив список країн, де перебуває найбільше українських заробітчан. Перші три сходинки посідають: Польща, Росія та Італія. На четвертому місці опинилась Чехія. При цьому за останні п’ять років кількість заробітчан у Росії суттєво знизилася, тоді як у Польщі, навпаки, збільшилася (на тлі зростання економіки Польщі, спрощення правил працевлаштування, надання низки переваг та можливостей для українців, що мали «карту поляка», полегшення перетину кордону через введення безвізового режиму з країнами ЄС).

                   *джерело ДССУ

Без трудових мігрантів економіки країн Східної Європи не зможуть розвиватися в найближчому майбутньому. Проблемними для їх ринку праці на сьогодні є такі негативні тенденції, як дедалі помітніше старіння населення й трудова міграція серед молоді в багатші країни Західної Європи. Тому уряди сусідніх країн (на відміну від України) створюють багато можливостей для легальної роботи й адаптації українців, вирішуючи (за допомогою порівняно недорогої робочої сили) свої демографічні та кадрові проблеми. Україна ж втрачає не тільки своїх громадян, а й гроші, які ці люди могли б вкладати її розвиток: сьогодні українці отримують за кордоном понад 6 % ВВП, але ці кошти інвестуються в економіку інших країн.
Ще влітку минулого року Польща дозволила приїжджати по безвізу працювати в форматі сезонної зайнятості. У свою чергу уряд Чехії вдвічі збільшив квоти на прийом працівників із України – до 19,6 тис. у рік (хоч чеська квота і «тьмяніє» на фоні більш ніж 1 млн українців, які, за офіційними даними, сезонно або на постійній основі працюють у Польщі).
На жаль, повних офіційних даних про те, де і скільки українців працевлаштовано за кордоном, немає, оскільки прикордонники фіксують лише факт перетину кордону. За інформацією МЗС, кількість громадян України, які мають за кордоном легальний статус перебування, становить 5,2 млн осіб; нелегальний – майже 1,6 млн. Однак, за результатами досліджень Міжнародної організації з міграції, наразі за межами України перебуває від 8 до 20 млн осіб українського походження.

Каталізатори проблеми

З-поміж внутрішніх чинників, що підсилюють трудову міграцію, – військовий конфлікт, макроекономічна криза, погіршення добробуту домогосподарств, високий рівень безробіття молоді. Питання збільшення трудової міграції особливо гостро постала в західних прикордонних (економічні проблеми) та східних регіонах (війна) країни.
Міграційні процеси й посилюватимуться у найближчі роки, зокрема в Східну Європу. Незважаючи на свій потенціал (людський, територіальний, географічний), Україна з кожним роком все більше втрачає працездатну та висококваліфіковану частину населення, пріоритетом для якої стає життя і робота в ЄС.
Основним фактором, що спонукає наших співвітчизників виїжджати за кордон (і на заробітки, і на постійне проживання), є різниця в оплаті праці. Люди їдуть заробити гроші, щоб прогодувати сім’ю. Більше того, усе частіше за кордон їдуть працювати цілі родини: чоловіки забирають до себе дружин і дітей, цілком успішно облаштовують свій побут за межами рідної країни. Таким чином, активна трудова міграція перетворюється в масову еміграцію. Також збільшилася кількість студентів, які отримують освіту в інших країнах і часто залишаються там працювати.
Якщо в Україні середня зарплата становить близько € 200, то в Росії – € 500, а в ЄС у цьому році вона перевищила € 1500. Зокрема, в Польщі – € 750, Чехії – € 870, Італії – € 1750, Німеччині – € 2300 , Швейцарії – € 4500. Коли перед людиною постає вибір: працювати в Україні за € 190 чи в Польщі за € 650–750, природно, що, незважаючи на любов до Батьківщини, вона вибирає сусідні країни з прийнятним доходом, який дозволяє жити та розвиватися, а не виживати й жебракувати.

Вплив на економіку України 

За період 2013–2017 років обсяги приватних грошових переказів в Україну сягли $ 25,2 млрд. Сьогодні українські робітники отримують за кордоном більше 6 % ВВП України і вже давно впливають на курс гривні.
Згідно з даними Нацбанку, за 2017 рік обсяги грошових переказів в Україну становлять $ 9,29 млрд (за підсумками 2016 року – $ 7,53 млрд), що частково компенсує істотний дефіцит торгового балансу. Варто зазначити, що значна частина зароблених за кордоном грошей передаються готівкою (не декларуються), а отже, з них не сплачуються податки. Загальний обсяг грошових переказів неформальними каналами (за даними НБУ) за 2017 рік сягнув $ 4,452 млрд, або 4% від номінального ВВП на 2017 рік.

Орієнтовні суми сплачених податків від приватних грошових переказів в Україну за період 2013–2017 рр. становлять 103,5 млрд грн..

Вирішення проблеми

Що ж робити, аби зупинити відтік кадрів із України? «Публічний аудит» розробив комплекс необхідних рекомендацій, якими потрібно серйозно займатися на урядовому рівні.
  1. Зменшення облікової ставки
Збільшення облікової ставки дозволить спрямувати вільну ринкову ліквідність у банки.
В умовах кризи виробництва боротьба з інфляцією має відбуватися шляхом нарощення пропозиції товару – це стримуватиме інфляційні натиски. Тому НБУ необхідно здійснювати поетапне зменшення облікової ставки до 8 % (наразі вона перебуває на рівні 16 %, у зв’язку з чим економіка фінансово затиснута): тоді відновиться кредитування та виникнуть передумови для підвищення ділової активності.
У зв’язку зі зменшенням ставок за банківськими гривневими депозитами може збільшитися попит на іноземну валюту. Однак у разі стратегічного використання інструментів інтервенцій НБУ зможе погашати надмірний попит на валюту, продаючи ЗВР, згладжуючи істотні девальваційні процеси (контрольована девальвація).
  1. Стабілізаційна курсова політика НБУ
В умовах нестабільної економічної ситуації та високого дефіциту торгового балансу політика плаваючого курсу є неефективною: вона призводить до стабільної поетапної девальвації.
Слід зазначити, що станом на 01.12.2017 обсяг чистих міжнародних резервів України становив  $ 6,6 млрд, чого досить для погашення надлишкового попиту долара. Крім того, слід припинити практику надання НБУ рефінансування приватним банкам у той час, коли на валютному ринку спостерігається сезонний дефіцит валюти (введення посиленого контролю можливих спекуляцій на ринку).
  1. Підтримка вітчизняного роботодавця
Вітчизняний роботодавець повинен отримувати певні податкові пільги за створення робочих місць, важливе також стимулювання за використання вітчизняних матеріалів в своїй продукції, комплектуючих тощо. На державному рівні важливо забезпечити українським підприємцям можливість залучення дешевих кредитів для розвитку бізнесу і, відповідно, створення робочих місць.
  1. Державна кредитна підтримка при реалізації інвестпроектів
Необхідно створити кредитне агентство, яке надаватиме державні гарантії на кредити та братиме участь у виконанні програм часткової компенсації відсоткової ставки під інвестиційні програми, метою яких буде створення робочих місць. Агентство має здійснювати страхування, перестрахування за договорами, що забезпечує розвиток експорту; його статутний капітал має наповнюватися за рахунок коштів держбюджету (200–800 млн грн). Таке агентство забезпечить запуск процесу створення, а також розвитку наявних підприємств, що підвищить інвестиційну привабливість країни.
  1. Впровадження податку на виведений капітал на територіях, де спостерігається посилена трудова міграція
Україна потребує впровадження спеціальних економічних зон, індустріальних парків із пільговим оподаткуванням, системою стимулювання виробництва. Доцільно на першому етапі ввести новий податок (прийняття закону про СЕЗ) на тих територіях, де процвітає трудова міграція. Створення таких «податкових гаваней» сприятиме додатковому припливу інвестицій і створенню робочих місць.
Так, базові податкові втрати в слаборозвинених регіонах від впровадження податку будуть мінімальними. Однак поява нових виробництв підвищить ділову активність населення, вирішить проблему з трудовою міграцією, а це зумовить збільшення податкових надходжень від непрямого оподаткування. Податок на виведений капітал передбачає, що компанії зможуть інвестувати отриманий дохід у бізнес без будь-якого фіскального навантаження. Ділитися з державою доведеться лише в тому випадку, якщо підприємство захоче виплатити дивіденди (тоді податок становитиме 15 %) або вивести кошти іншими способами (20 %).
Перехід на новий податок має прискорити економічне зростання та сприяти інвестиціям. Однак повна заміна податку на прибуток збором на виведений капітал містить ризики для економіки України – бюджет може недорахуватися до 100 млрд грн. В умовах стимуляційного фінансування бюджетного дефіциту за рахунок емісійних коштів додаткове збільшення дефіциту несе високі загрози.
  1. Залучення внутрішнього капіталу
Як це буде зроблено – через амністію капіталу, нульову декларацію або в будь-який інший спосіб – питання до законодавців. Гроші у людей є, і вони повинні працювати в країні, а не лежати на рахунках в іноземних банках або під матрацами.
Окрім того, офіційна демографічна статистика щодо кількості населення викликає багато запитань, оскільки загальнонаціональний перепис в Україні не відбувався з 2001 року. На думку багатьох експертів, на сьогодні в нашій країні фактично проживає 32–35 млн населення. Необхідно законодавчо встановити періодичність проведення всеукраїнського перепису населення (не менше разу на п’ять років) і зобов’язати Кабмін в найближчий час перерахувати всіх українців, що дасть об’єктивну статистичну базу.
Також необхідно створити систему на базі даних Держприкордонслужби, МЗС (інформація консульств), Мінфіну (стандарти обліку доходів громадян), що дасть можливість достовірно відстежувати тенденції трудової міграції. Крім того, за допомогою верифікації можна мінімізувати соцвитрати бюджету (позбавлення субсидій осіб, які перебувають за кордоном і не декларують доходи).
ГО «Публічний аудит»