Трудова міграція українців за кордон лише зростає

За різними опитуваннями, близько третини українців готові виїхати на заробітки за кордон. Вісім мільйонів – уже там працює. З огляду на такі загрозливі показники в «Публічному аудиті» вирішили вивчити питання трудової еміграції: у дослідженні окреслено демографічні показники в цілому по країні; проаналізовано обсяги грошових переказів, які надходять в Україну з-за кордону з акцентом на можливі суми від заробітчан; зауважено законодавчі недоліки в розрізі механізму захисту громадян; вказано на причини виїзду людей і працевлаштування за межами рідної країни, а також на умови, які дозволять зупинити настільки стихійний процес.
Гастарбайтер (Gastarbeiter; дослівно: гість-працівник) – термін, що позначає іноземця або жителя іншого регіону країни, що працює за тимчасовим наймом. Найчастіше це люди, які цілеспрямовано шукають доходи за кордоном, де виконують роботу, яка не вимагає високої кваліфікації.

Демографія

Офіційна демографічна статистика українського Уряду викликає багато запитань, оскільки загальнонаціональний перепис населення в Україні не відбувався з 2001 року.
За даними Держстату, з січня по листопад 2017 року чисельність населення України скоротилася на 181 500 осіб і становила 42 403 000 чоловік. За останні три роки (без врахування Криму та Севастополя) кількість населення зменшилася на 350 тис. осіб, або 315 осіб у день (за неофіційними даними, йдеться про 900 осіб у день).

* Без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополь.
«Населення України до 2050 року може скоротитися на 15 %». Про це йдеться в звіті «Перспективи світового народонаселення» за 2017 рік, підготовленому ООН.
Озвучені Держстатом дані про те, що в Україні мешкає 42,4 млн осіб, не відповідають дійсності, зазначає керівник політичних програм Українського інституту майбутнього Юрій Романенко – за його оцінками, в Україні проживає 35 млн людей. «Цікаво, як можна було виявити 42,4 млн українців у країні, з урахуванням того, що близько 3 млн людей залишилися на окупованих територіях Донбасу, ще чи то 6, чи то 8 млн поїхали на заробітки. Разом, буде добре, якщо в Україні  на сьогодні проживає 35 млн чоловік», – прокоментував він цифри Держстату.

Показники щодо міграції:

  • 2012 р.: за інформацією Світового банку та Міжнародної організації з міграції, за межами України працює близько 6,5–8 млн українців. Виходить, що на заробітках у нас перебуває кожен третій.
  • 2017 р.: за результатами досліджень Міжнародної організації з міграції, наразі за межами України перебуває від 8 до 20 млн осіб українського походження.
Офіційних даних, де і скільки українців працюють поза межами України, немає, оскільки прикордонники фіксують лише факт перетину кордону. За інформацією МЗС, кількість громадян України, які мають за кордоном легальний статус перебування, становить 5,2 млн осіб; нелегальний – майже 1,6 млн. За неофіційною статистикою, у цілому за кордоном перебуває понад 15 млн осіб.

Офіційно:

  • 1,93 млн осіб проживають у РФ (за неофіційною – понад 10 млн);
  • 1,2 млн осіб – у Канаді;
  • 0,8 млн осіб – у США (за неофіційною – понад 1,5 млн);
  • від 1 до 2 млн – у Польщі.
Як ідеться в дослідженні Expat Insider, у Польщі проживає 1,2 млн українських мігрантів – найбільша кількість серед країн Європейського Союзу. Вказаний рейтинг становить InterNations, одне з найбільших міжнародних співтовариств для людей, що живуть і працюють за кордоном. Починаючи з 2010 по 2016 рр., кількість виданих робочих запрошень до Польщі збільшилася в 6,5 разів. Тобто, якщо в 2010 році видали 180 тис. запрошень, то в 2016 році – вже 1,3 млн.

Працездатне населення

За даними Держстату (січень–вересень 2017 р.), в Україні проживають 17,2 млн осіб працездатного віку. При цьому рівень безробіття досяг позначки в 9,7 %, або 1,676 млн чоловік. Офіційно ж зареєстровано 367 тис. безробітних.
Навіть якщо не брати до уваги 2013 рік, коли Україна була з Кримом і Донбасом, з 2014 по 2017 рр. середньооблікова кількість штатних працівників зменшилася на 1 млн 275 тис. осіб. Причому, негативна динаміка спостерігається протягом усього періоду.

Грошові перекази

Заробітчани отримують за кордоном більше 6 % ВВП України і вже давно впливають на курс гривні. Так, за даними НБУ, протягом 2011–2016 рр. в Україну перевели грошових переказів на загальну суму $ 40,15 млрд. За період 2013–2016 рр. обсяги приватних грошових переказів в Україну досягли $ 21,5 млрд; це грошові перекази українцям (банківські та платіжні системи), з них тільки частина від заробітчан.
За 2016 рік вони перерахували в Україну  $ 4,49  млрд, тоді як іноземні інвестори вклали в економіку країни всього $ 3,3  млрд, із яких $ 2,3  млрд –  чистий притік у банківський сектор, у т. ч. за рахунок переоформлення боргу в статутний капітал.
За даними Нацбанку, найбільше грошових переказів в Україну в 2016 році здійснено з Росії –  $ 977,6 млн, найбільший обсяг був зафіксований у 2013 році – $ 2,7 млрд. На другому місці США – $ 602 млн у 2016 році; найбільший обсягзафіксований у 2013 році – $ 642,5 млн.

Як бачимо, лідером із перерахування грошових переказів залишається Росія.
Нарощує оберти й Польща – майже в 2,4 рази з 2013 по 2016 рр., із $ 40,5 млн до майже $ 100 млн.
Орієнтовні суми сплачених податків від приватних грошових переказів в Україну за період 2013–2016 рр. сягають 59 млрд грн.

Водночас бажання (або, швидше, необхідність) громадян України шукати роботу за кордоном негативно впливає на внутрішній ринок праці в Україні, який щорічно втрачає працездатну та висококваліфіковану частину населення, пріоритетом для якої стає життя й робота в країнах-членах ЄС. Орієнтовно кожен шостий-сьомий (навіть не безробітний) замислюється про трудову міграцію за кордон, і на це є вагомі причини. Причому, Україна втрачає кращий свій потенціал.
На сьогодні кожен українець прекрасно пам’ятає свої доходи до 2014 року, їх реальне, а не фіктивне (за рахунок девальвації гривні) зростання:

Нова команда прийшла до влади при середній зарплаті в $ 430–450 і за чотири роки правління так і не змогла навіть наблизитися до цього показника.
Середня зарплата в Україні на сьогодні повинна становити понад 12 тис. грн, аби відповідати рівню 2013 – початку 2014 року.
У зв’язку з агресією Росії на сході країни, а також у результаті окупації АР Крим все більше українців пов’язують своє майбутнє з Росією, Польщею, Німеччиною, Чехією, Ізраїлем, Італією та іншими країнами.
У Польщі українці заробляють у середньому 600–750 євро; доглядальниці отримують мінімальну зарплату в 400 євро; найбільше платять далекобійникам – 1000–1300 євро. Поширені також вакансії з ручного розпису порцеляни, для пакувальників, лісничих, куроловів, швей та інших різноробочих.
До Німеччини переважно їдуть будівельники, водії, медики та підсобні робітники; їхня зарплата стартує від 2 000 євро. Наші заробітчани починають із Польщі, але після того, як трохи обживуться, переїжджають до Німеччини, куди їздять польські гастарбайтери.
Чехія приймає фахівців середньої і нижчої кваліфікації. Уряд Чехії 8 лютого 2017 р. прийняв рішення збільшити квоту для українських гастарбайтерів у два рази. Тут подібні з Польщею пропозиції щодо роботи, але середня зарплата вища – вона становить 800–900 євро.
В Ізраїль їдуть будівельники, покоївки та домогосподарки на зарплату 1300–2000 євро. У США і Канаді зарплата в два рази вища, ніж у Європі. У Штатах затребувані будівельники, водії та персонал у готелі. На заводах платять від $ 3 тис., будівельникам – $ 3,5 тис., водіям – $ 4,5 тис. У Канаді працівники на будівництвах отримують від $ 3 тис., а далекобійникам – $ 4 тис., працівники на фермах заробляють $ 2,6 тис.

Природно, коли перед людиною постає вибір: працювати в Україні за 190 євро або в Польщі за 650–750 євро, незважаючи на любов до Батьківщини, вона обирає сусідні країни з прийнятним доходом, який дозволяє жити і розвиватися, а не виживати і жебракувати.
Разом з тим, все більше українців, які їдуть працювати за кордон, піддаються дискримінації, стикаються з несумлінними посередниками на ринку праці, важкими умовами роботи та відсутністю будь-яких гарантій. Вони скаржаться на рабські умови праці в ЄС.
Нагадаємо, Європейський суд із прав людини в Страсбурзі, створений при Раді Європи, з-поміж іншого, розглядає і справи, що стосуються дискримінації за мовною, релігійною, національною чи будь-якою іншого ознакою. Втім, Україна є членом Ради Європи з 1995 року і наші співвітчизники активно звертаються за захистом своїх прав до Європейського суду.
Однак українські заробітчани, які часто перебувають на пташиних правах в тій же Польщі чи Німеччині, Португалії, Іспанії, Італії, навряд чи будуть звертатися до Страсбурга, якщо їм загрожує негайне звільнення або депортація.
Якщо говорити про нелегалів, які зіткнулися з дискримінацією в будь-якій європейській країні, то вони мають право звернутися в українське консульство, де їм нададуть початкову юридичну консультацію щодо того, як домогтися захисту своїх прав.
Найчастіше також слід подати заяву в місцеві органи правопорядку. У цьому випадку, не виключено, що нелегального працівника можуть депортувати. Однак звернутися до суду має право будь-яка людина.
У нашій країні діє закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який критикують і судді, і громадські організації, і європейські правозахисники. Але він є!
Положення закону подібні до європейських, тільки проблема в тому, що він має швидше декларативний характер, оскільки в ньому не виписані механізми захисту громадян. Жертва дискримінації може звернутися до суду, але в Україні дуже слабка судова практика та незначні виплати моральної шкоди.
Комітет соцполітики підготував на розгляд парламенту Законопроект № 6275 щодо здійснення господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Він нібито має посилити захист українських заробітчан при працевлаштуванні за кордоном, збільшує відповідальність недобросовісних посередників із працевлаштування, зобов’язує українських дипломатів займатися українцями, які потрапили в біду. «Вважаю законопроект концептуально готовим, він повністю збалансований і готовий до першого читання. Важливо, що документ доручає центральним органам виконавчої влади забезпечувати організацію та реалізацію заходів, щоб наші громадяни не стали жертвами торгівлі людьми», – зазначила Голова профільного комітету Денисова.

ВИСНОВКИ

В умовах кризи держава щорічно витрачає колосальні ресурси на звільнення власної території, оформлення умов для внутрішньо переміщених осіб тощо.Незважаючи на свій людський, територіальний, географічний потенціал,  Україна з кожним роком все більше втрачає працьовиту та висококваліфіковану частину населення, пріоритетом для якої стає життя і робота в країнах-членах ЄС.Офіційна демографічна статистика населення викликає багато питань, оскільки загальнонаціональний перепис населення в Україні не здійснювався з 2001 року.
На думку багатьох експертів, фактично на сьогодні в Україні проживає 32–35 млн населення – за прогнозами ж ООН очікується, що населення України до 2100 року скоротиться до 28 млн 186 тис. Офіційних даних, де і скільки українців працює за кордоном, немає, оскільки прикордонники фіксують лише факт перетину кордону. За інформацією МЗС, кількість громадян України, які мають за кордоном легальний статус перебування, становить 5,2 млн осіб; нелегальний – майже 1,6 млн осіб. Згідно з неофіційною статистикою, у цілому за кордоном перебуває понад 15 млн осіб. У той же час Організація Об’єднаних Націй рекомендує організовувати переписи населення раз на десять років. Такою є усталена практика в багатьох країнах світу. Об’єктивна інформація потрібна не лише ООН, але й кожній країні, щоб мати чітке уявлення про різні аспекти соціуму та відповідно планувати розвиток країни. 
Україна не квапиться виконувати рекомендації ООН. Від попереднього перепису, єдиного за часів незалежності, минуло 16 років, і поки що невідома остаточна дата його проведення.
На сьогодні заробітчани отримують за кордоном більше 6 % ВВП України і вже давно мають вплив на курс гривні. Так, за даними НБУ, протягом 2011–2016 рр. в Україну надійшло грошових переказів від заробітчан на загальну суму $ 40,15 млрд.  За період із 2013-го по 3-й квартал 2017 року обсяги приватних грошових переказів в Україну сягли $ 25,2 млрд.
Ключовим чинником, що змушує наших співвітчизників виїжджати за кордон (і на заробітки, і на постійне проживання), є різниця в оплаті праці. Якщо в Україні середня зарплата становить близько € 200, то в Росії – € 500, а в ЄС цього року перевищила €1500. Зокрема, у Польщі – € 750, Чехії – € 870, Італії – € 1750, Німеччині –  € 2300, Швейцарії  –  € 4500.
Для того щоб створити більш привабливі умови для працездатного та висококваліфікованого населення, середня заробітна плата в Україні має на сьогодні перевищувати 12 тис. грн – тоді вона відповідатиме рівню 2013 – початку 2014 рр.
Серйозним сигналом є те, що все більше українців, які їдуть працювати за кордон, піддаються дискримінації, стикаються з недобросовісними посередниками на ринку праці, тяжкими умовами праці та відсутністю будь-яких гарантій.
При цьому законодавство України носить декларативний характер, в ньому не виписані механізми захисту громадян. Жертва дискримінації може звернутися до суду, але в Україні дуже слабка судова практика, добитися виплат через завдану моральну шкоду – вкрай складно. Тому наразі важливим завданням є відкорегувати законодавчі акти в бік захисту прав наших співвітчизників, які перебувають на заробітках за кордоном.
Припинення військових дій на сході країни, забезпечення державної політики щодо залучення інвестицій, розвитку IT-індустрії, зміцнення експортного потенціалу – саме ці чинники стануть ключевим драйвером для наших громадян працювати в Україні.