ВВП УКРАЇНИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ

vvp

«В настоящее время украинская экономика так слаба, что ВВП на 45 миллионов жителей находится на уровне ВВП Шлезвиг-Гольштейна, где населения 2,8 миллиона человек»

Глава Восточного комитета немецкой экономики Экхард Кордес

 Вступ

Ми досить часто чуємо, як політики, фінансисти, експерти вимірюють надходження або витрати державного бюджету, використовуючи певне відсоткове співвідношення до ВВП. Так, «…у 2015 році витрати на безпеку і оборону складуть 5% ВВП» або «У 2014 році реальний ВВП знизився на 6,8% в порівнянні до 2013 року…». Що ж це за цифри і як їх розуміти пересічному українцю? Чи відображають показники українського ВВП реальний стан справ у країні?

Фахівці ГО «Публічний аудит» вирішили пояснити значення валового внутрішнього   продукту   та   його   роль   в   економіці   країни   простими   й зрозумілими словами.

Суть, значення та види ВВП

На початку 1995 року Міністерство статистики України завершило розробку національних рахунків згідно з концепцією, затвердженою ООН. Як результат, Україна перейшла від статистики балансу народного господарства до прийнятої в усьому світі системи національних рахунків (СНР) – це складна система  макроекономічних  показників,  яка  відображає  динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці. Вона потрібна для країни так само, як для підприємства бухгалтерський облік, бо відображає узагальнену картину розвитку економіки на макрорівні.

Базовим показником СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП) один із   найважливіших   показників  розвитку  економіки   та  основний   показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг за певний період.

Розрізняють:

  • номінальний ВВП (ВВПн) – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва;
  • реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, які приймаються за базу, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.

Вимірюється ВВП вартістю товарів та послуг, виготовлених для кінцевого використання і визначається двома способами:

1) шляхом додавання всіх витрат для купівлі всього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному році:

vvp-2

  • особисті споживчі витрати включають витрати домашніх господарств на різноманітні товари та послуги;
  • валові інвестиції – це затрати на устаткування, верстати, виробничі будівлі, матеріально-технічні запаси, житлове будівництво;
  • державні закупівлі товарів і послуг – це затрати, що йдуть безпосередньо на утримання шкіл, лікарень, наукових закладів, трансфертні платежі, інші соціальні витрати;
  • чистий експорт – це різниця між експортом та імпортом, яка показує, на скільки іноземні витрати на придбання товарів і послуг, вироблених у конкретній країні, перевищують витрати цієї країни на придбання товарів і послуг, вироблених в інших країнах.

2) шляхом додавання всіх доходів, одержаних від реалізації всього обсягу кінцевих товарів поточного року:

vvp-3

  • амортизаці́йні  відрахування  –  відрахування  частини  вартості  основних фондів для відшкодування їх зносу;
  • заробітна плата включає відрахування на соціальне страхування;
  • рента – орендна плата за нерухомість;
  • відсоток – плата за користування позикою;
  • прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Теоретично ВВП за витратами і доходами має збігатися, але на практиці, як правило, має місце перевищення ВВП за витратами, оскільки деякі доходи зазвичай приховуються. Про це буде йтися в наступних розділах.

Статистичні дані та їх аналіз

Відповідно до офіційних даних Державної служби статистики України:

vvp-4

За статистикою, номінальний ВВП України має постійну тенденцію до  зростання  –  за  винятком  періоду  фінансово-економічної  кризи  2008 року. З’ясуємо, що ж стоїть за щорічним зростанням показника ВВПн та що це означає для пересічного українця?

Оскільки річний номінальний ВВП, як зазначалося раніше, це загальний обсяг товарів і послуг, які були вироблені або здійснені в країні за цінами, дійсними на момент операції, щорічна тенденція зростання такого ВВП жодним чином не говорить про виключно позитивні тенденції в національній економіці та, як наслідок, зростання добробуту українців.

Первинними даними, на основі яких вираховується номінальний ВВП, є показники загальних продажів компаній. Але протягом року ціни на товари та послуги змінюються, тому при визначенні динаміки ВВП за декілька років важко зрозуміти, за рахунок чого відбулися ці зміни: за рахунок зростання (зменшення) цін або за рахунок зростання (скорочення) виробництва, споживання товарів чи послуг.

Для усунення фактору впливу змін цін та визначення справжнього обсягу товарів і послуг за різні роки потрібно вирахувати реальний ВВП у цінах одного, базового, року, і для цього застосовується дефлятор ВВП (або індекс цін).

Наприклад:

  • у 1997 році номінальний обсяг ВВП становив 486,2 млрд грн, а індекс цін дорівнював 121,7, тобто був на 21,7% вищим порівняно з базовим 1995 роком;
  • у 1990 році номінальний обсяг ВВП становив 273,2 млрд грн, а індекс цін – 85,7, тобто був на 14,3% нижчим порівняно з базовим 1995 роком.

Обсяг реального ВВП із урахуванням індексу цін дорівнюватиме:

  • для 1997 року – 399,5 млрд грн ((486,2 / 121,7)*100);
  • для 1990 року – 318,8 млрд грн ((273,2 / 85,7)*100).

Таким   чином,   показник   «обсяг   реального   ВВП»   дає   правдиву картину стану національної економіки, оскільки відкидається такий показник похибки, як інфляція (або зниження купівельної спроможності національної валюти) або дефляція (зростання купівельної спроможності національної валюти).

Спробуємо розглянути тенденцію реального ВВП України за 2010–2014 роки та перший квартал 2015-го року відповідно до даних Державної служби статистики України (базовий 2010 рік)*.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ

(без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Починаючи з 2014 року, також без частини зони проведення антитерористичної операції)

Номінальний

ВВП, млн грн

Реальний ВВП, млн грн У постійних цінах 2010 року,

% до відповідного періоду попереднього року

індекс фізичного

обсягу

ВВП**

індекс- дефлятор ВВП
І кв. 2010

II кв. 2010

IIІ кв. 2010

IV кв. 2010

2010 рік

217 074

255 545

300 446

306 281

1 079 346

949 293

104,1

113,7

І кв. 2011

II кв. 2011

IIІ кв. 2011

IV кв. 2011

258 591

310 277

368 488

362 635

229 044

266 790

320 703

321 770

105,5

104,4

106,7

105,1

112,9

116,3

114,9

112,7

2011 рік 1 299 991 1 138 346 105,5 114,2
І кв. 2012

II кв. 2012

IIІ кв. 2012

IV кв. 2012

2012 рік

292 324

346 005

387 109

379 231

1 404 669

264 786

319 783

363 824

353 760

1 303 032

102,4

103,0

98,7

97,6

100,2

110,4

108,2

106,4

107,2

107,8

І кв. 2013

II кв. 2013

IIІ кв. 2013

IV кв. 2013

2013 рік

303 753

354 814

398 000

408 631

1 465 198

288 464

341 825

382 692

391 784

1 404 792

98,7

98,8

98,9

103,4

100,0

105,3

103,8

104,0

104,3

104,3

І кв. 2014

II кв. 2014

III кв. 2014

IV кв. 2014

2014 рік

313 568

375 903

434 166

443 091

1 566 728

300 065

338 651

376 227

348 342

1 364 746

98,8

95,5

94,6

85,2

93,2

104,5

111,0

115,4

127,2

114,8

І кв. 2015 367 577 259 772 82,8 141,5

*www.bank.gov.ua/files/GDP_u.xls

** співвідношення обсягу поточного реального ВВП до обсягу номінального ВВП попереднього року

Із наведеної таблиці помітно, що з 2010 до 2013 років обсяг реального ВВП мав тенденцію щорічного зростання, крім цього індекси фізичного обсягу за ці роки нижче 100 % не знижувалися, а отже, обсяг реального ВВП кожного наступного року дорівнював або перевищував обсяг номінального ВВП попереднього року. Така позитивна динаміка вказувала про незначне, але все ж таки зростання економіки України в загальному розумінні.

vvp-5

У поданому графіку бачимо, як змінилася картина в 2014 році. Зростання обсягу номінального ВВП у порівнянні з 2013 роком сягнуло майже 101,5 млрд грн, або 107 %, у той самий час обсяг реального ВВП у 2014 році впав на 40 млрд грн і зрівнявся з показником реального ВВП 2012 року. Такі значні перепади, коли номінальний ВВП зростає, а реальний падає, відбувається під час інфляції в зв’язку з ростом цін на товари та послуги з одночасним скорочення обсягів виробництва, споживання (надання) цих товарів (послуг). У підсумку скорочується купівельна спроможність населення та падіння рівня життя.

Тенденція збільшення номінального ВВП разом зі скороченням реального продовжується і в 2015 році. Так, за І квартал поточного року обсяг номінального  ВВП  сягнув  позначки  у  367,6  млрд  грн,  що  є  рекордною  за останні п’ять років, але обсяг реального ВВП в порівняні з І кварталом 2014 року скоротився на 13 % і становив лише 259,8 млрд грн (для порівняння, у І кварталі 2012 року реальний ВВП становив 264,9 млрд грн). Тобто, можна припустити, що країна повернулася до показників трирічної давнини і передумов для призупинення подальшого падіння наразі не очікується.

Крім  цього,  інфляція  має  не  тільки  монетарний  характер  через девальвацію  гривні,  однією  з  найважливіших  причин  інфляційного  сплеску може  бути  катастрофічне зростання  тарифів  на  комунальні  послуги,  яке продовжуватиметься і в наступному 2016 році.

Підтвердженням наших припущень є прогноз керівництва НБУ, згідно з яким до кінця 2015 року падіння ВВП очікується на рівні 9,5 % (http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/07/150703_sa_nbu_forecast), ЄБРР прогнозує падіння на рівні 9 % (http://dt.ua/ECONOMICS/yebrr-pogirshiv-prognoz- padinnya-vvp-ukrayini-do-9-174942_.html).

Не оминув гучної заяви стосовно ВВП і Президент України. Так, 12 січня  2015  року  Петро  Порошенко  схвалив  Стратегію  сталого  розвитку «Україна-2020»,  в  якій  пообіцяв  до  2020  року  збільшити  ВВП  на  душу населення у 2 рази: з 8,5 тис. дол. США до 16 тис. дол. США (майже на 100%).

Президент вів мову про так званий ВВП за паритетом купівельної спроможності (ВВП за ПКС), який враховує вартість життя та рівень інфляції в різних країнах.

Паритетом купівельної спроможності називається формулювання закону єдиної ціни для міжнародних ринків: купівельна спроможність деякої суми на одному ринку повинна бути рівна купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести дану суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту.

Для   порівняння,   за   даними   МВФ,   ВВП    на   душу   населення, розрахований    за    показником    паритету    купівельної    спроможності становить:

vvp-6

З наведеного графіка простежується чітка тенденція за останні три роки (2012–2014) між обсягом реального ВВП та ВВП за ПКС, а саме: падіння ВВПр в 2014 році та досягнення рівня 2012 року, так і падіння ВВП за ПКС в 2014 році в порівняні з 2013 роком та майже досягнення рівня 2012 року.

Таким чином, можна зробити припущення, що для досягнення амбітних планів Президента України збільшити ВВП на душу населення за ПКС майже вдвічі, необхідно збільшити обсяг реального ВВП за п’ять років вдвічі, або на 20 % щорічно.

Проте плани президентської команди явно не співпадають із прогнозами експертів  МВФ,  які  ставлять  за  мету  досягнення  Україною  в  2016  році зростання реального ВВП до 2 % із поступовим зростанням до 4 % у 2020 році (http://www.imf.org/external/pubs/ft/scr/2015/cr1569.pdf).

vvp-7

Отже, сподіватися, що показник ВВП на душу населення, який характеризує середні доходи і витрати абстрактного мешканця країни, в короткостроковому майбутньому досягне позначки в 16 тис. дол. США, наразі не доводиться.

На скільки обсяги ВВП відображають дійсний стан економіки України?

Доволі часто нам доводиться чути таке поняття, як «тіньова економіка» або  «тіньова  економіка  досягла  <…>  рівня  ВВП».  Тіньова  економіка  в Україні — сукупність видів економічної діяльності, заборонених законодавством України, або тих, які з різних причин не враховані в офіційній статистиці (https://uk.wikipedia.org/wikі).

До структури тіньової економіки входять:

  1. Неофіційна економіка. Сюди належать всі легально дозволені види економічної діяльності, у рамках яких має місце невраховане офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від оподаткування. Чим вищий рівень інфляції і більші податки, що зменшують реальні доходи населення,  тим  сильніші  стимули  до  отримання  доходу  у формах, які не так легко виявити, наприклад, у вигляді готівки або бартеру.
  2. Нелегальна (фіктивна)      економіка.      Економічна      діяльність господарюючих суб’єктів, яка приховується з метою ухиляння від сплати податків або здійснюється без відповідних дозволів та ліцензій: крадіжки, спекулятивні угоди, хабарництво і всілякі шахрайства, пов’язані з отриманням і передачею грошей.
  3. Підпільна (кримінальна)  економіка.  Вона   охоплює  заборонені законом види економічної діяльності, спрямована на створення антиблаг та є прямою загрозою безпеці людини, суспільства, держави. Є підстави вважати, що підпільна економіка зростає швидше, ніж легальна. І навіть із занепадом останньої підпільна економіка процвітає.

Тіньова   економіка   має   об’єктивний   характер   та   існує   у   всіх країнах,  відрізняючись лише обсягами, формами та засобами контролю. У високорозвинутих країнах, за різними оцінками, вона становить близько 17% ВВП, у країнах із перехідною економікою – більше 20% ВВП, а в країнах, що розвиваються (країни третього світу), – більше 40% ВВП*.

*Емцева Л.Н., Скрыбцова Е.И. «Теневая экономика: преимущества и недостатки» София, том 14, с.58-60

Державна служба статистики України останніми роками визначає обсяги тіньової економіки в середньому від 15 % до 18 % ВВП.

За розрахунками австрійського економіста Ф. Шнайдера, рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП.

У  червні  заступник  міністра  фінансів  України  Олена  Макеєва  в своєму інтерв’ю зазначила, що тіньовий бізнес в Україні становить 67%. http://forbes.ua/ua/news/1396691-tinovij-biznes-v-ukrayini-dosyag-67?

Найбільш поширений метод підрахунку обсягу тіньової економіки від обсягу ВВП країни є метод «витрати населення — роздрібний товарообіг», який полягає у виявленні перевищення споживчих грошових витрат населення на придбання товарів (послуг) над загальним обсягом продажу населенню товарів (послуг) усіма суб’єктами господарювання. У 2012 році, за інформацією Міністерства    економічного    розвитку    і    торгівлі    України, рівень тіньової економіки,  вирахуваний  за  таким  методом,  становив  приблизно  45 %  ВВП (https://uk.wikipedia.org/wikі).

На основі вказаних даних можна припустити, що рівень тіньової економіки в Україні 2014 року становив від 300 млрд грн до 800 млрд грн, тобто офіційна статистика не враховує майже половини обсягу національного ВВП країни. Відповідно, з зазначених сум не були сплачені податки та збори, що, безумовно, вплинуло на обсяг дохідної частини держбюджету.

Проте наявність значного тіньового сектору економіки в Україні не є новиною для українців, а ось чи офіційний статистичний обсяг ВВП країни відображає справжній стан економіки?

Напевне, всі чули про «безтоварні господарські операції», «податкові ями». Податкова яма в розумінні податківців – суб’єкт господарської діяльності (підприємство), який використовують інші платники податків не з комерційною метою (купив-продав), а для одержання «податкової вигоди». Вигодою може бути мінімізація податків, несплата податку в повному обсязі, незаконне   відшкодування   ПДВ   із   бюджету   тощо.   Цей   суб’єкт   нібито постачає  компаніям  реального  сектора  товари/послуги  («безтоварні операції»). Кошти перераховуються на їхні рахунки в банках, а після цього або видаються  готівкою  співробітникові  (виплата  зарплати,  відрядження, поточні видатки), або перераховуються на картку. Далі готівка за вирахуванням комісії в розмірі приблизно 7–10% передається замовникові. Таке підприємство виписує податкові накладні та інші первинні документи, тим самим даючи можливість своїм контрагентам формувати витратну частину й податковий кредит, але при цьому не декларуючи валового доходу й податкових зобов’язань (http://voxukraine.org/2015/06/11/podatkoviyamy/). Далі всі ці операції лягають в офіційну статистику та відображаються в підрахунку ВВП країни за рік.

Одним із напрямів діяльності Державної фіскальної служби України є виявлення та ліквідація таких «податкових ям», але сама фіскальна служба визнає, що «середньомісячний обсяг схемного кредиту з ПДВ у минулому році (2014)  досягнув  3,9  млрд  грн»  (http://voxukraine.org/2015/06/11/podatkoviyamy/). Можна припустити, що за рік таких «безтоварних операцій» було здійснено на загальну суму не менше, ніж 280–300 млрд грн (3,9 млрд грн х 12 місяців х 6), що становить п’яту частину, або 20 % від номінального ВВП України за 2014 рік. Як наслідок, маємо завищення офіційного обсягу ВВП на цю суму.

Підбиваючи  підсумки,   треба   обов’язково  зазначити,  що   офіційний показник ВВП країни жодним чином не показує реального стану національної економіки,  оскільки неврахування  таких  показників,  як  обсяг  тіньової економіки, суми «безтоварних операцій» говорить лише про його відносність, а не абсолютність.

З’ясувавши, що впливає на рівень ВВП ззовні, розглянемо, як формується показник зсередини і які його тенденції. Згідно з даними НБУ, джерела доходів ВВП такі:

vvp-8

*www.bank.gov.ua/files/GDP_u.xls

Як бачимо з наведеної таблиці, найбільшу частку в структурі ВВП займають: переробна промисловість, оптова й роздрібна торгівля та чисті податки на продукти, причому обсяг чистих податків у І кварталі 2015 року сягнув розміру 65299 млн грн, що становить 18 % від загального обсягу ВВП, тоді як у І кварталі 2014 року цей обсяг становив лише 13 %. Обсяги переробної промисловості та торгівлі в І кварталі 2015 року також номінально зросли на 13% та на 17% відповідно. Але в той саме час згідно даних (стор.5) реальний ВВП за цей період скоротився на 17 %. Завдяки чому?

Згідно даних статистики індексу виробництва базових галузей, за період січень-квітень 2015 обсяги виробництва переробної промисловості порівняно з відповідним періодом попереднього року знизились на 20,4 %, торгівля впала в середньому на 23 %, добувна промисловість скоротилась на 26,7 %.

Крім того, падіння зазнали і інші галузі: обсяги виробництва коксу та нафтопродуктів   (-50%),   машинобудування   (-25%),   хімічна   промисловість (-22,8%).*

vvp-9

* http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=17600970

Отже, цілком логічним виникає питання: Чому при сталій тенденції скорочення промисловості України більше, ніж на 20%, зниження об’ємів роздрібної торгівлі на чверть (знизилась купівельна спроможність), Уряд разом з НБУ, МВФ прогнозують падіння вітчизняного ВВП лише на 9 %? А відповідь така – реальне падіння базових галузей економіки, з яких складається ВВП, повною мірою компенсується зростанням відпускних цін на товари та послуги і сплатою підприємствами, громадянами країни збільшеного обсягу податків і зборів з таких товарів (з 13% до 18%). Таким чином,  ВВП  штучно  надули  податками,  що  взагалі  суперечить  природі його формування і меті підрахунку.

На підтвердження вказаного проведемо порівняння з іншими країнами, наприклад США, країни Євросоюзу, де структура ВВП за джерелами доходів відрізняється від структури ВВП України, оскільки в ньому відсутня така складова як податки на продукти (податок з обороту, ПДВ, акциз).

У структурі ВВП США в основному представлені галузі послуг, особливо фінансової сфери. В українському ВВП сфера послуг представлена в основному торгової галуззю.

Структура ВВП США в поточних цінах за галузями, 2002–2008 рр.,%

vvp-10

Джерело даних: Bureau of Economic Analysis (BEA), US Department of Commerce

Структура  ВВП  Німеччини  у  поточних  цінах  за  галузями,  млрд евро*

vvp-11

*https://www.destatis.de/EN/FactsFigures/NationalEconomyEnvironment/NationalAccounts/Dome sticProduct/Tables/ImportantEconomicIndicators.html

Як  бачимо  з  наведених  прикладів,  в  США   та  Німеччині  під  час підрахунку обсягу ВВП за джерелами доходів або галузями економіки такий показник, як чисті податки на продукти відсутній, адже вони є похідними від суми вироблених (проданих) товарів і не є таким товаром.

І, на наш погляд, це не випадково. Оскільки чисті податки на продукти – це непрямі податки, вони встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, та є по суті свої додатковими. А отже їх врахування в офіційній статистиці ВВП несе  лише  штучне  збільшення  кінцевої  суми  такого  ВВП, який  не  буде підкріплений реальним обсягом вироблених (проданих) товарів чи наданих послуг.

Отже, огляд структури номінального ВВП України в черговий раз доказує, що його зростання відбувається завдяки девальвації гривні, зростанню відпускних цін на імпортні та вітчизняні товари, а також катастрофічному зростанню тарифів на житлово-комунальні послуги.

Крім цього, замість стимулювання економіки та послаблення податкового  тиску  на  підприємців,  держава  в  особі  Уряду  продовжує обкладати   податками   населення,   сума   яких   також   враховується   в загальній сумі ВВП країни, що, по-перше, не є складовою ВВП інших економічно розвинутих країнах, а по-друге, сума сплачених податків є похідною від суми виробленої продукції чи наданої послуги.

Підводячи підсумки аналізу такого макроекономічного показника, як валовий внутрішній продукт України, приходимо до висновків, що цей показник є не більше, ніж статистичною «цифрою», яка не віддзеркалює справжній стан економіки країни, а тим більше окремого громадянина. ВВП штучно «надувається» завдяки зарахуванню «безтоварних операцій», сплаченими податками, що немає в інших країнах, фактором інфляції, підвищенням адміністративно регульованих цін (тарифів), а також не враховує обсяги тіньової економіки.

Для того щоб з’ясувати справжній стан добробуту окремого громадянина та країни в цілому, розглянемо інший економічний показник, а саме: купівельну спроможність населення.

Купівельна спроможність населення

Окрім  ВВП,  ще  одним  надважливим  показником  розвитку  економіки країни   та   добробуту  кожного   її   громадянина  є   показник   купівельної спроможності населення, який  відображає,  скільки  одиниць  товару  може придбати окремий громадянин за середню заробітну плату в Україні.

За інформацією Федерації профспілок України, за підсумками 2014 року купівельна  спроможність  населення  щодо  придбання  «борщового  набору» знизилася  на 33%,  придбання  кубів  гарячої  води —  на 42,5%.  У результаті прийнятих     рішень     про     підвищення     з 1 квітня     2015     року     тарифів на електроенергію    для    населення,    фінансова    можливість    громадян    на її придбання знизиться на 30%.

За період   з січня   2014   по січень   2015   років   підвищились   тарифи на водопостачання   (на 48,9%),   електроенергію   (на 11,3%),   природний   газ (в 6 раз),   гарячу   воду   та опалення   (на 45,4%),   каналізацію   (71,4%);   ціни на продукти харчування (на 10–70%, а деякі й на 100%), проїзд у громадському транспорті (на 42,7%) та медикаменти (на 49,2%).

http://www.unn.com.ua/uk/news/1445455-kupivelna-spromozhnist-naselennya-schodo-pridbannya-borschovogo-naboru-znizilas-na-33-profspilki

Розглянемо динаміку вартості основних продуктів харчування та заробітних плат за останні вісім років.

Рік Середня заробітна плата, грн*
2008 1930,0
2009 2008,0
2010 2367,0
2011 2749,0
2012 3151,0
2013 3429,0
2014 3537,0
2015 4042,0
Відсоток зростання

(%)

+109,4

*згідно з даними Державного комітету статистики України:

vvp-20

vvp-21

Як бачимо з наведеної інформації, середня заробітна плата за останні вісім років підвищилася на 109,4 % з 1930,0 грн у липні 2008 року до 4042,0 грн у травні 2015 року.

Разом  з  тим  ціни  на  основні  продукти  харчування  за останні  8  років зросли на 270–490 %, залежно від виду.

Враховуючи суттєву розбіжність між динамікою росту цін на продукти харчування та заробітних плат протягом 2008–2015 років, купівельна спроможність населення, за основними видами продуктів, впала від 1,5 до 2,5 разів.

Слід звернути увагу, що 2008 рік був роком глибокої світової фінансової кризи, найгіршої з часів   вел икої  депресії  , але не зважаючи на це громадянин України у 2008 році міг дозволити собі купити продуктів в 1,5-2,5 рази більше, ніж у 2015 році. Зубожіння населення досягнуло рівня гіршого, ніж у 2008 році.

Крім цього, з січня 2014 року реальна заробітна плата має стабільну тенденцію до скорочення, що є наслідком до стрімкого падіння споживчих настроїв населення*. Такий стан справ говорить, що населення України почало економити та дозволяти собі купувати лише речі першої необхідності.

vvp-12

* http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=17600970

У той же показники ВВП, навпаки, демонструють щорічне зростання національної економіки, що дуже зручно для можновладців при звітуванні про результати своєї діяльності.

Висновки

За офіційним визначенням, валовий внутрішній продукт – один із найважливіших показників розвитку економіки й основний показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг.

За офіційною статистикою ВВП (номінальний) в Україні майже завжди має приріст завдяки девальвації гривні, зростанню відпускних цін на імпортні та вітчизняні товари, а також катастрофічному зростанню тарифів на житлово- комунальні послуги. Проте справжню картину економіки розкриває реальний ВВП, вирахуваний у незмінних цінах базового року. Під час дослідження було з’ясовано, що реальний ВВП за 2014 рік впав на 6,8%, а за I квартал 2015 року – на 17,2%. Держава в особі Уряду вирішила компенсувати падіння обсягів промисловості і торгівлі, а отже, реального ВВП, за рахунок збільшення сум  сплачених  простими  громадянами  та  підприємствами  податків  і зборів, які в свою чергу, не є складовою ВВП в інших економічно розвинутих країнах та є похідними явищами від суми виробленої продукції чи наданої послуги.

Вказане дозволило урядовцям зменшити паніку в країні і спрогнозувати падіння реального ВВП не на 20–25 %, а лише на 9%.

Таким чином, макроекономічний показник – валовий внутрішній продукт України є не більше, ніж статистичною «цифрою», яка не є віддзеркаленням справжнього стану економіки країни, а тим більше окремого громадянина. Оскільки ВВП штучно «надувається» завдяки зарахуванню «безтоварних операцій», сплаченими податками, що немає в інших країнах, фактором інфляції, підвищенням адміністративно регульованих  цін  (тарифів),  а  також  не  враховує  обсяги  тіньової економіки.

Демонстрація щорічного зростання валового внутрішнього продукту та, як наслідок, всієї національної економіки, є дуже зручним для можновладців при звітуванні про результати своєї діяльності, в той час як інший показник – купівельна спроможність населення – вказує на значне у 2015 році зубожіння населення –в 2,5 рази гірше, ніж у 2008 році, рік світової фінансової кризи.

Пропозиції

  1. Переглянути порядок формування показника ВВП, який не дозволив би штучно    його    збільшувати,    залучивши    досвід    економічно розвинутих країн, а саме:
    • прибрати зі структури джерел ВВП частку чисті податки на продукти, оскільки вони є похідною від обсягу проданих товарів, послуг і не відображають сам обсяг продукції (послуг);
    • залучивши Державну фіскальну службу, відокремлювати з обсягу ВВП суми «безтоварних операцій»;
  1. Детінізація  економіки   шляхом   подолання   причин   та   передумов тіньових явищ шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньового капіталу в легальний сектор економіки, а саме створення досконалої податкової системи, з прозорим механізмом надання податкових пільг. Запровадити жорсткі санкції для платників податків, які порушують порядок сплати податків.

ГО «ПУБЛІЧНИЙ АУДИТ»