Якого «реваншу» так боїться влада?

Теперішня владна команда любить лякати з «блакитних екранів» словом «реванш». Якщо звернутися до етимології, поняття «реванш» означає відплату за поразку, невдачу, програш у чому-небудь. То чому ж це так погано, чому це слово так дратує, чого так боїться влада?

У цьому матеріалі «Публічний аудит» хоче продемонструвати, що так завзято захищає президент, прем’єр та їхні команди; чому їм так важливо перевести фокус уваги громадян на пошук зовнішніх і внутрішніх ворогів та який саме реванш потрібен Україні. 
Вартість тільки І півріччя 2018 перебування при владі:
  • збільшення держборгу – майже на $ 1 млрд;
  • зростання індексу цін виробників (реальна інфляція) – +8 %;
  • падіння кумулятивного індексу промислового виробництва від початку року – на 12 %;
  • дефіцит торгового балансу – $ 3,4 млрд;
  • зменшення золотовалютних резервів НБУ – $ 0,65 млрд;
  • зростання цін на соціальні товари і послуги – в середньому +20,5 %;
  • зростання прожиткового мінімуму – на 4,5 %, мінімальної пенсії – на 1,9 %.
А ми порівняємо показники діяльності за увесь період правління.

∗ Зростання цін на життя (тарифів, товарів і послуг) & Бідність

Українці найбільше страждають від неможливості дозволити собі найнеобхідніші витрати за рахунок власних ресурсів.
Рівень бідності за підсумками 2017 року збільшився до 27 %, повідомляє Рахункова палата. Як заявляють у Світовому банку, це суттєво вище, ніж п’ять років тому.
За офіційними даними Держстату, вартість соціальних товарів і послуг за час правління чинної влади збільшилися на 100–300 %; а на такі послуги, як газ і електроенергія, – на 300–800 %. При цьому розмір прожиткового мінімуму, від якого залежать розміри мінімальної пенсії, соціальної допомоги, допомоги сім’ям із дітьми, допомоги з безробіття, а також стипендій та інших соціальних виплат, з кінця 2013 по серпень 2018 рр. збільшився лише на 58 % (із 1176 до 1853 грн).
Уряд вважає, що соціально незахищені верстви населення при зростанні цін на 100–800 % здатні вижити з доходом, збільшеним у результаті його регулювання Кабміном лише на 51 %. Причому, в плани КМУ на найближчий час не входить кардинальне збільшення цього соціально важливого показника: на кінець 2018 року заплановано + 4,3 %.
Крім того, доходи не тільки соціально незахищених українців вкрай низькі. 52% українців заробляють на місяць менше $ 185 (до 4830 грн), при цьому 7,9 % – менше $ 115.
За офіційними дослідженнями Держстату за 2017 рік, чверть населення України (24,5 %) не в змозі дозволити собі м’ясо та рибу (навіть через день), тоді як у 2013 році кількість таких людей перебувала в межах 16,9 %. Майже 60 % населення не можуть самостійно оплатити житлово-комунальні послуги, при цьому в 2013 році таких людей було всього 9 %.
За останні 4,5 роки населення країни істотно збідніло: якщо наприкінці 2013-го середньостатистичний українець заробляв $ 453 на місяць, то сьогодні майже половина працюючих людей (47 %) отримують у місяць менше $ 174 (до 4830 грн «чистими»); 7,4 % заробляють менше $ 108 «чистими» на місяць.
Дохід $ 174–290 мають 26,2 % працевлаштованих осіб, а $ 290–436 – 14,9 %. Серед пострадянських країн зарплати нижчі тільки в Таджикистані та Узбекистані – порівнювати їх із країнами ЄС і зовсім безглуздо. 

∗ Наслідки війни

Перш за все, це люди!
  • 320 тис. осіб стали учасниками бойових дій у зоні АТО.
  • Від проведення АТО постраждали 4,4 млн осіб, 3,4 млн із них потребують гуманітарної допомоги та захисту.
  • 60 % людей, що живуть уздовж «лінії розмежування», щотижня відчувають на собі наслідки обстрілів.
  • За три роки конфлікту було пошкоджено понад 40 тис. будинків громадян.
  • Україна – третя в світі за рівнем забрудненості мінами.
Ті, хто очолив нашу державу на початку 2014-го, були зобов’язані розуміти ризики і передбачити, як їм протистояти. Нескладно зрозуміти, що коли Уряд не контролює промисловий регіон, який давав 25 % валового продукту України, третину експортної виручки, 20 % податкових зборів України, – економіка зіткнеться з неприємними сюрпризами: малий прихід долара; необхідність переорієнтації на інші ринки, хитка гривня, розрив виробничих ланцюгів, нездатність нормально конкурувати. Оскільки ці ризики фактично були нівельовані, наразі ситуація з економікою не просто не райдужна – вона зовсім критична.

∗ Виїзд людей за кордон

∗ Демографічні показники

∗ Економічні показники

На сьогодні Україна є однією з найбідніших країн світу; навіть Колумбія і Нігерія, які стоять на порозі голодних бунтів, мають ВВП у 3,5 і 4 рази відповідно більше нашого.
25 років тому ВВП України був не набагато нижче польського – сьогодні ж він досягає ледь 20 % від польського. У перерахунку показників ВВП на душу дані ще більш характерні – $ 2500 у рік у порівнянні з польськими $ 12,3 тисяч.

∗ Інвестиції

Сума прямих іноземних інвестицій впала в 10 разів – із $ 4,5 млрд до $ 430 млн.
Із 2014 по 2017 рр. внаслідок чотирикратного зниження купівельних можливостей людей в Україні, різкого падіння роздрібної торгівлі країну покинуло майже три десятки світових торгових марок. Так, свої магазини закрили: Esprit, River Island, OVS, New Look, Minelli, Lee Cooper, Mexx, IAM і SIX, Zeebra, Glossip.

∗ Борговий тягар

∗ Антикорупційна сфера

За останніми дослідженнями компанії TNS, які є на сайті Національної ради реформ, 79 % опитаних українців вважають, що змін в антикорупційної сфері немає.

 Яких здобутків Україна має прагнути в першу чергу?

  • Держава поверне економічну першість у галузях, де вона лідирувала історично: металургія, машинобудування, хімічна, легка промисловість.

Україна не повинна залежати від експорту сировини. Основний акцент – на те, щоб у рази збільшувалася кількість вироблених у нашій країні товарів із доданою вартістю. Це дозволить забезпечити добробут громадян.
Досвід показує, що у держав, подібних до України, є два варіанти: або міняти модель економіки та експортувати продукти глибокої переробки, або постійно стикатися з економічними кризами й бідніти далі.
  • Країна працюватиме на добробут своїх громадян, а не гаманець іноземних корпорацій.

Зокрема, МВФ на сьогодні вимагає: 60 % підвищення ціни на газ для населення.
Ще одна принципова вимога Фонду – проведення земельної реформи. Україна мала вже давно підготувати законодавство для запровадження ринку сільськогосподарської землі й скасувати мораторій на продаж землі. Проте восени 2017 року парламент знову продовжив мораторій до 1 січня 2019 року. Крім того, у МВФ вимагають реалізації приватизації. 
  • Зрозумілі всім, чіткі, справедливі, прозорі правила гри, а не корупція на вищому рівні, державне рейдерство і мародерство.

У 2017 році з санкції прокурора Луценка в країні було проведено 110 тис. обшуків (для порівняння, при «диктатурі» Януковича таких обшуків відбулося 2,5 тис.).
При цьому рівень злочинності продовжує зростати; рівень розкриття  тяжких та особливо тяжких низький, як ніколи.
  • Свобода слова, а не політичні переслідування і дискримінації.

В Україні за період із січня 2014 р. по жовтень 2016 р. від політичних переслідувань і репресій постраждало близько 50 тис. осіб.
Прямий тиск влади (безпідставні виклики в органи прокуратури, МВС і СБУ, допити, обшуки, примус до звільнення із займаних посад, політично мотивовані перевірки фіскальних органів, адміністративний тиск, перешкоджання в агітаційній і політичної діяльності на місцях) відчули на собі понад 30 тисяч чоловік.
Відчуття безпеки, а не беззахисності в умовах розвалу правоохоронної системи.

  • Стабільна гривня, а не абсолютна невпевненість в завтрашньому дні, розчарування і недовіра до банківської системи.

Кількість діючих банків в Україні від початку 2014 року скоротилася зі180 до 85. У цьому році прогнозується скорочення до 70.

Тільки за підсумками 2016-го банківський сектор отримав найбільші збитки за всі роки незалежності України – 196 млрд грн. 

2014  – 53 млрд грн

2015  – 66,6 млрд грн

2016  – 196 млрд грн

2017  – 26,5 млрд грн

При цьому досі немає жодного вироку суду, завершеної справи щодо акціонерів, бенефіціарів, управителів банків, які довели свої фінустанови до банкрутства.

ПІДСУМОК:

Останні 4 роки року показали лише одне: нинішні управителі можуть досягти успіху тільки у брехні і «реформах». 
Тому якщо у вас є відчуття хаосу, безвиході, прірви, в яку Україна була відкинута останні роки; що все перевернулося з ніг на голову; що хаос і абсурд проникли в кожну клітину життя країни – сьогодні ми разом із вами підтвердили, що ці відчуття вас не обманюють. Все дійсно саме так. Наша країна потребує реваншу – історичної пам’яті над забудькуватістю, соціальної справедливості над незаконністю, економічного розвитку над розрухою, миру над війною, безпеки над страхом, нарешті, правди і здорового глузду над тим потоком фальші і брехні, що ллється від представників влади.
Ми звели воєдино увесь абсурд, який відбувався і відбувається в  країні протягом останніх чотирьох років, щоб ви самостійно оцінили його масштаби на рівні країни.
Наостанок хочу зачитати вас наступне: «Нашим найціннішим активом стала довіра людей… Ми діяли обережно, щоб не підірвати цю недавно завойовану довіру поганим управлінням і корупцією». Вам теж би хотілося, щоб лідери нашої країни мислили подібними категоріями і ці слова вимовив Президент України? Однак вони належать правителю, який і сам був великим, і свою державу зробив таким. Я зараз говорю про Лі Куан Ю, автора Сінгапурського чуда. Упевнений, що і Україна заслуговує таких правителів – вони у неї обов’язково будуть!