Зеленський ветував закон, що стосується імпічменту

Президент Володимир Зеленський ветував закон про тимчасові слідчі та спеціальні комісії парламенту, який передбачає врегулювання процедури імпічменту Президента. Про це свідчать дані на сторінці відповідного законопроекту № 1098 8-го скликання на сайті Ради, передають «Українськi новини».
Сам по собі ветований Закон про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України (далі – Закон про ТСК), звісно, деталізував роботу тимчасових комісій, але ставити питання настільки катастрофічно, як це роблять деякі вітчизняні ЗМІ, – мовляв, без вказаного Закону процедура імпічменту неможлива, не зовсім правильно.
«Публічний аудит» наводить основні положення Закону про ТСК.
  1. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі – слідча комісія) – колегіальний тимчасовий орган Ради, що утворюється з числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, які становлять суспільний інтерес.
  2. Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України (далі – спеціальна комісія) – колегіальний тимчасовий орган Ради, що утворюється з числа народних депутатів України для підготовки та попереднього розгляду питань, а також для підготовки й доопрацювання проектів законів й інших актів ВРУ на правах головного комітету в межах повноважень.
  3. Слідча комісія та Спеціальна комісія у визначений Верховною Радою термін, але не пізніше, ніж через шість місяців із дня її утворення, подає Раді письмовий звіт про виконану роботу.
Слідча комісія утворюється ВРУ, якщо за це проголосувала не менш як одна третина (150) від конституційного складу парламенту.
Підстави  для утворення слідчої комісії:
1) повідомлення про обставини, які загрожують суверенітету, територіальній цілісності України або її економічним, науково-технічним, національно-культурним, соціальним інтересам, охороні довкілля;
2) повідомлення про масове порушення прав, свобод і законних інтересів громадян, їх об’єднань або зловживання владою посадовими, службовими особами, що завдало істотної шкоди суспільним інтересам.
  1. Слідча комісія не може утворюватися з питань:
1) здійснення правосуддя судом;
2) встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину.
Кожна депутатська фракція у Верховній Раді України має право на пропорційне представництво в складі слідчої комісії.
Формою роботи слідчої комісії є її засідання, які відбуваються за необхідності, але не менше двох разів на місяць із урахуванням календарного плану роботи ВРУ.
Після закінчення розслідування й складання мотивованого висновку та пропозицій слідча комісія подає їх до ВРУ.
Слідча комісія має право:
  • отримувати необхідну для своєї діяльності інформацію, документи, матеріали та інші відомості, що стосуються предмета розслідування, від державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб, підприємств, установ, організацій;
  • ознайомлюватися з документами, що мають відношення до предмета розслідування, отримувати їх копії;
  • у разі необхідності вилучати потрібні для розслідування документи з числа наданих чи отримувати їх копії;
  • запрошувати осіб для отримання показань чи пояснень із питань, стосовно яких слідча комісія проводить розслідування;
  • приймати рішення про залучення фахівців для роботи в слідчій комісії;
  • звертатися по допомогу до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;
  • призначати необхідні експертизи та запрошувати на засідання слідчої комісії експертів;
  • залучати до участі в розслідуванні працівників органів прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції за згодою їх керівників.
Члени слідчої комісії, а також створені нею робочі групи, здійснюють перевірки фактів, обставин як безпосередньо у місцях їх виникнення, так і шляхом витребування відповідних документів та матеріалів, отримання показань, пояснень.
Результати розслідування слідча комісія викладає в письмовому звіті, який повинен містити висновки і пропозиції про:
1) факти й обставини, які стали підставами для проведення розслідування;
2) відомості чи обставини, встановлені слідчою комісією, і докази, якими це підтверджується;
3) відомості чи обставини, що не підтвердилися;
4) факти й обставини, які не були перевірені, з зазначенням причин, через які перевірка не здійснювалася.
У пропозиціях слідчої комісії зазначається, яким чином мають бути використані висновки слідчої комісії в разі прийняття Верховною Радою України рішення щодо них. Пропозиції слідчої комісії викладаються у проекті постанови чи іншого акта ВРУ і вносяться на розгляд Ради нардепами – членами слідчої комісії.
За результатами розгляду звіту слідчої комісії Верховна Рада може прийняти такі рішення:
1) взяти до відома висновки і пропозиції слідчої комісії;
2) припинити діяльність слідчої комісії;
3) продовжити роботу слідчої комісії на визначений Радою термін із урахуванням вимог Ч. 8 Ст. 3 цього Закону.
При розгляді висновків і пропозицій слідчої комісії ВРУ в разі необхідності вирішує питання щодо:
1) спрямування матеріалів слідчої комісії до Генпрокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування;
2) направлення висновків слідчої комісії Президенту, Прем’єр-міністру;
3) скерування висновків слідчої комісії для реагування згідно з законом відповідному державному органу, органу місцевого самоврядування чи посадовій особі;
4) публікації висновків слідчої комісії в газеті «Голос України» з додержанням вимог закону щодо збереження інформації з обмеженим доступом, у тому числі таємної чи іншої інформації, яка охороняється законом.
Відповідно до зауважень Президента текст Закону про ТСК у частині випадків, у яких може створюватися ТСК, було виписано невдало. З одного боку, є чіткий перелік підстав, коли може бути створено ТСК, а з другого – є норма про те, що ВРУ в своїй постанові описує підстави створення, і саме вказане, на думку Президента, може призвести до випадків створення комісії для розслідування будь-яких подій. Це не узгоджується з Конституцією, тому в Законі про ТСК, на його переконання, треба прибрати всі можливості для маніпуляцій і подвійних трактувань. Крім того, висловлені інші, по суті формальні, зауваження, які більше спадають на прискіпування. Наприкінці зауважень гаранта наведено, напевне, істинну причину накладення вето – на його думку, розділ про спеціальну слідчу комісію та процедуру імпічменту не повинен міститися в Законі про ТСК – він має бути в окремому нормативному акті (по суті, вказане наразі реалізовано шляхом прийняття Закону про імпічмент). Виходячи з наведеного, Закон про ТСК або буде кардинально перероблений, або взагалі після цих зауважень загубиться в секретаріаті парламенту (останнє – вірогідніше).
Заради справедливості треба вказати, що Закон про ТСК все ж таки містив один суттєвий недолік – норму про те, що висновки та пропозиції слідчої комісії не є вирішальними для слідства й суду. Тому доопрацьовувати його в цій частині в принципі було необхідно.
Разом із тим, і без Закону про ТСК можливо розпочати процедуру імпічменту, як би не згущували фарби мас-медіа. Регламент парламенту містить також норми про порядок утворення спеціальної комісії, а ухвалений нещодавно Закон про імпічмент деталізує роботу комісії та її склад (по суті, норми в Законі про імпічмент та Законі про ТСК дублюються). Єдине, що в Законі про ТСК строк слідства за імпічментом – не більше 3 місяців, а за Регламентом та Законом про імпічмент – не більше 6 місяців. Також Закон про імпічмент містить порядок голосування та кількість голосів для усунення Президента з поста в порядку імпічменту, а ветований Закон про ТСК завершується нормою про те, що комісія готовить доповідь, а депутати зі складу комісії – постанову про усунення Президента, не деталізуючи подальший крок для голосування (необхідну кількість голосів для прийняття рішення). Очевидно, передбачається звичайний порядок щодо прийняття постанов ВРУ (225 голосів, а ніяк не 338 голосів, як у Законі про імпічмент). Тобто, у цьому розрізі Закон про імпічмент, мабуть, більше захищає Президента, ніж Закон про ТСК.