Зміна виборчої системи в Україні (проект)

І. ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ США

  • Президентські вибори

Система виборів Президента в США непряма: остаточне рішення про те, хто керуватиме країною, приймається на засіданні Колегії виборників (входить 538 представників, делегованих від кожного штату). Така система обрана для того, щоб не допустити ігнорування волевиявлення штатів через малозаселеність. Адже якби вибори відбувалися за принципом «одна людина — один голос», то, наприклад, штат Род-Айленд, що має населення лише 1 млн осіб (тоді як в Каліфорнії — 37,5 млн осіб, а в Техасі — 25,5 млн), ніколи не мав би впливу на вибір президента.

Конституція США містить лише загальні процедурні норми проведення президентських виборів, перекладаючи вирішення багатьох «виборних» питань на уряди штатів.

У цілому вибори президента відбуваються в 5 етапів.

Етап 1. Висування кандидатів

Перший етап президентських виборів (починається за два роки до дати виборів) — виділення з безлічі охочих стати президентом тих, чиї імена з’являться у бюлетенях на загальних федеральних виборах. На початку передвиборчої гонки дві найбільші партії США проводять з’їзди, на яких кандидати заявляють про те, що мають намір балотуватися на пост президента. Федеральна комісія з виборів розглядає кандидатів на відповідність закону про вибори. Одним із важливих критеріїв є вимога до суми, витраченої на обрання президентом до подачі заявки на реєстрацію. Вона становить $ 5 тис., і кандидати зобов’язані зареєструватися протягом 15 днів після того, як їх витрати на кампанію перевищать цю суму.

Стати кандидатом на пост Президента США згідно з Конституцією може тільки громадянин цієї країни за народженням, старший 35-ти років. Він має офіційно проживати в США не менше 14 років.

199

Рис. 1

Зареєструвавшись, кандидати починають офіційну кампанію. На цьому етапі основна битва відбувається між кандидатами від однієї і тієї ж політичної партії, адже до середини літа в кожної партії повинен залишитися тільки один кандидат у президенти та один – у віце-президенти.

299

Рис. 2

Етап 2. Первинні вибори

Ключова мета первинних виборів — визначитися з делегатами на національний річний партійний з’їзд, на якому кожна партія обере зі списку своїх претендентів одного кандидата в президенти. Кожен штат представлений на з’їзді своєї партії делегатами пропорційно чисельності населення.

Делегати від штатів обираються двома способами: 35 штатів визначають кандидатів шляхом праймеріз, 15 — за допомогою кокусів.

У ході праймеріз і кокусів безпосередньо не визначаються кандидати в президенти – це завдання делегатів, які пізніше беруть участь у загальнонаціональних конвенціях. Делегати є членами партій і на з’їздах голосують за претендентів, чиї кандидатури були схвалені в ході праймеріз і кокусів у їхніх штатах.

Праймеріз — це прямі вибори, на яких пересічні громадяни усього штату голосують за «кандидатів у кандидати», даючи таким чином право делегатам, які поїдуть на партійну конференцію, представляти їхні інтереси. У більшості випадків виборці просто ставлять хрестик навпроти прізвища того чи того кандидата. Іноді вони також обирають делегата, який зобов’язується голосувати на партійній конференції за конкретного кандидата. Республіканці, для яких більш характерна партійна дисципліна, іноді просто пропонують своїм виборцям обрати делегата на партійний з’їзд, надавши йому можливість самому вирішити, кого вони вважають гідним кандидатом.

Праймеріз можуть бути закритими (до голосування допускаються тільки члени партії зі штату) або відкритими (будь-який виборець приходить на дільницю, бере бюлетень тієї партії, яку підтримує, і ставить у ній хрестик навпроти імені кандидата, який може найкраще представити партію на федеральних виборах) .

Є також «загальні» праймеріз. Ця система вважається найбільш просунутою формою «відкритих» праймеріз і використовується тільки в Каліфорнії: в один бюлетень заносяться імена всіх політиків із усіх партій. Виборець може голосувати лише на підтримку одного кандидата, який претендує на одну посаду.

Для того щоб узяти участь у праймеріз, кандидат має бути зареєстрованим членом тієї партії, підтримку якої він має намір отримати. Крім цього, кандидат повинен пройти спеціальний «тест», який підтверджує, що він володіє певним потенціалом для участі у виборах.

У різних штатах «тести» відрізняються: наприклад, заплатити до місцевого бюджету особливий податок (у Нью-Гемпширі для цього достатньо $ 1 тис.) або представити певну кількість підписів однопартійців, які підтримують його кандидатуру (у штаті Теннессі — 25 підписів, у штаті Мен — 2 тис., у штаті Нью-Йорк — не менше 15 тис. підписів, або не менше 5% від зареєстрованих членів партії).

Праймеріз організовуються владою штату; під час голосування використовуються скриньки.

Кокуси — це неформальні зустрічі, які відбуваються з ініціативи партії. Члени партії збираються в приватних будинках, школах або інших громадських будівлях, обговорюють кандидатів та голосують відкрито, піднімаючи руки. Особливостями кокусів є не тільки їх неформальність, але й багатоступінчатість. Перші кокуси відбуваються на рівні районів, де обирають районних делегатів на більш високий кокус округу; на окружному кокусі обираються делегати на кокус штату, а той, нарешті, обирає делегатів на національний з’їзд партії.

Прихильники відповідних кандидатів обирають потрібних їм делегатів. Іноді це робиться таємним голосуванням або ж люди просто збираються навколо свого делегата. На кокусах, як правило, починаються виступи й суперечки, під час яких кожен намагається переманити якомога більше людей на бік свого делегата. У результаті підраховується кількість прихильників різноманітних кандидатів і визначається відповідний перелік делегатів на наступний кокус.

Результати кокусу є вирішальними тільки тоді, коли партія не бере участі в проведених у цьому штаті праймерізів або вони там взагалі не відбуваються.

Відбір колегії виборників

Колегія виборників була створена в 1787 році авторами Конституції США як компроміс між прихильниками всенародного голосування і тими, хто вважав, що обирати президента має Конгрес. Колегія була покликана гарантувати маленьким штатам, що їх голос представлятиметься на рівні зі штатами з великим населенням.

Єдине, що вимагає Конституція США від штатів, – це призначення виборників, а метод їхнього обрання кожен штат вже визначає самостійно. Найбільш поширеним способом є обрання виборників на партійних конференціях штату (така практика застосовується в 36 штатах). У 10 штатах виборники обираються комітетами партійних організацій штату.

Виборники обираються окремо в кожному зі штатів, окремо кожною партією, яка висунула своїх кандидатів на пост президента. Виборці, віддаючи голос за виборника, по суті доручають йому проголосувати в майбутньому на Колегії виборників за відповідного кандидата. У деяких штатах це зобов’язання є неформальним, у той час як в інших передбачені штрафи щодо виборників, які голосують не так, як вирішила більшість у штаті.

На сьогодні до складу колегії входять 538 виборників. Кожен штат у Колегії представляє стільки виборників, скільки представників цього штату засідають у Конгресі. Їхня кількість підлягає регулярному перегляду — раз у 10 років коригується відповідно до зміни чисельності населення штату.

Крім того, незалежно від чисельності населення, кожен зі штатів представлений у Сенаті двома депутатами, тобто кожен штат додатково висуває двох виборників.

399

Рис. 3

Як правило, на посаду виборників претендують відомі в штаті посадові особи, партійні активісти або просто відомі особистості, які підтримують відносини з ким-небудь із кандидатів. При цьому виборець не може служити в органах виконавчої або законодавчої влади, не може бути конгресменом, обіймати посаду, пов’язану з розподілом майна.

Етап 3. Партійний з’їзд: затвердження фінальних кандидатів від партій

Фіналом серії праймеріз стає партійна Конвенція — партійний з’їзд делегатів від штатів, на якому офіційно оголошується про підтримку партією того чи того кандидата.

Для того щоб офіційно стати єдиним кандидатом у президенти від партії, номінант повинен зібрати в ході первинних виборів абсолютну більшість голосів: половини делегатів +1 голос.

Теоретично можлива ситуація, коли до завершення первинних виборів єдиного кандидата не визначено, і тоді результат визначається в ході обговорення і нового голосування серед делегатів від партії. Якщо в першому випадку обрані делегати зобов’язані віддати свій голос на національному з’їзді за певного кандидата, то в другому – вони можуть прийняти рішення самостійно.

Однак найчастіше лідер серед кандидатів визначається в ході первинних виборів або ж по ходу виборчого сезону деякі номінанти знімають свої кандидатури, щоб делегати могли об’єднатися навколо тієї персони, у якої більше шансів перемогти на виборах.

Етап 4. Федеральні вибори

Із моменту офіційного висунення кандидатів від кожної з партій до виборів залишається близько трьох місяців. У цей час відбувається агітація кандидатів, дебати.

Вибори президента, членів Палати представників і Сенату Конгресу США проводяться в один день — у перший вівторок після першого понеділка листопада кожного парного року. У бюлетені виборці голосують за кандидата в президенти, Конгрес і Сенат.

Коли американський громадянин під час виборів приходить до виборчих дільниць, він обирає президента не безпосередньо, позаяк ще очікується голосування Колегії виборників. Кандидат, який отримав на виборах в окремому штаті голосів більше, ніж його суперники, отримує голоси всіх виборників від штату. Тобто, діє принцип: «переможець отримує все». Виняток становлять штати Мен і Небраска, де переможець може здобути тільки 2 голоси виборників, а решту голосів віддають кандидатам, які перемогли на кожній виборчій дільниці штату.

Етап 5. З’їзд виборників і затвердження результатів виборів

Коли голоси за виборців вже підраховані, на 41-й день після загального голосування (у перший понеділок після другої середи грудня) організовується голосування Колегії виборників, які збираються у столицях своїх штатів, аби висловити волю виборців. Голоси виборців підраховуються на засіданні Конгресу 6 січня. Для перемоги кандидат повинен набрати абсолютну більшість голосів (50% + 1 голос від загального числа виборців) – не менше 270.

Якщо кандидати в президенти отримують однакову кількість голосів, остаточний вибір залишається за Палатою представників. Для перемоги потрібно отримати голоси представників 26 штатів.

Результати голосування виборників направляються в Конгрес США. У січні (майже через 2 місяці після народних виборів) результати затверджуються обома палатами Конгресу.

2.2. Вибори до Конгресу США

Загальнонаціональні федеральні вибори (вибори президента і до Конгресу) відбуваються території всієї країни відразу в один день (Election Day). Безпосередній процес виборів регулюється кожним окремим штатом країни.

До кандидатів у Конгрес США висуваються такі вимоги:

499

Рис. 4

Конгрес США включає дві палати: Палату представників, яка обирається на основі прямого голосування, і Сенату, до складу якого прямим голосуванням обираються по два представники від кожного штату.

599

Рис. 5

Палата представників є органом загальнонаціонального представництва, 435 її депутатів обираються на два роки. Між штатами депутатські місця розподіляються пропорційно чисельності населення.

На сьогодні найбільше представництво мають: Каліфорнія – 53, Техас – 36, Нью-Йорк – 27, Флорида – 27, Пенсільванія – 18. Ряд штатів – Аляска, Вермонт, Вайомінг, Делавер, Монтана, Південна і Північна Дакота — мають по одному представникові.

Крім повноправних членів, у Палату представників обираються по одному делегатові від Федерального округу Колумбія, острова Гуам, Віргінських островів, Американського Самоа, Північних Маріанських островів і Пуерто-Ріко. Вони мають право брати участь у роботі Палати та її комітетів, але позбавлені права голосу.

В основному переможцем по виборчому округу є кандидат, який отримав звичайну (відносну) більшість голосів виборців (simple majority/plurality of votes). Така система має назву first-past-the-post, або winner-take-all («переможець отримує все»).

Верхня палата — Сенат — є органом представництва штатів. Незалежно від чисельності населення, кожен зі штатів представлений у ньому двома депутатами. Сенатори обираються на 6 років у ті ж терміни, що й Палата представників, плюс кожні два роки Сенат переобирається на одну третину.

По суті вибори в Палату представників і Сенат проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості. Поріг явки відсутній.

Кандидати в члени Конгресу США висуваються на первинних виборах (праймеріз) Демократичною і Республіканською партіями одночасно з виборами кандидатів у президенти.

Брати участь у виборах конгресу можуть громадяни Сполучених Штатів, які досягли віку 18 років і зареєстровані як виборці. Федеральне законодавство не містить детальних норм, що визначають порядок реєстрації та голосування виборців. Ці питання залишаються у віданні окремих штатів. Подати заяву на включення до списку виборців можна при отриманні водійських прав, поштою або пройти процедуру реєстрації в установі, що здійснює процедуру реєстрації. Можлива реєстрація виборців сторонніми організаціями. У деяких штатах виборці при реєстрації повинні заявити про те, якій політичній партії вони надають перевагу, — це необхідно для організації первинних виборів (праймеріз). Єдиного загальнофедерального реєстру виборців не існує.

Бюлетень у більшості штатів видається за умови пред’явлення посвідчення особи. У багатьох штатах необхідна особиста присутність виборця на виборчій дільниці при першому голосуванні.

Допустимі альтернативні форми голосування – такі, як дострокове голосування, голосування поштою, голосування за відкріпними посвідченнями, голосування по факсу, голосування за допомогою електронних пристроїв. У низці штатів правом на альтернативні форми голосування можна користуватися без пояснення причини, в інших — тільки при поясненні причин неможливості віддати голос на звичайній ділянці (у письмовому вигляді). Із 2006 року всі виборчі дільниці мають бути обладнані технічними засобами для голосування і підрахунку голосів. У деяких штатах (Орегон) застосовується тільки голосування поштою.

Процесом виборів у США відають виборчі комісії.

699

Рис. 6

Виборчі комісії в основному наділені повноваженнями щодо нормативного регулювання та контролю над дотриманням федерального законодавства в галузі виборчого права. Повноваження виборчої комісії:

  1. Видання нормативних актів, необхідних для реалізації федерального законодавства.

  2. Розробка та затвердження відповідних форм документів, що надаються виборчою комісією або направляються нею в інші державні установи.

  3. Забезпечення реалізації заходів, пов’язаних із підготовкою та проведенням виборів і референдумів.

  4. Контролюючі функції, що входять у повноваження виборчих комісій відповідно до виборчого законодавства.

  5. Розгляд скарг та звернень.

  6. Інші повноваження, необхідні для виконання федерального законодавства.

У США виборчі комісії функціонують на постійній основі. Зроблено це для того, щоб при першій же необхідності можна було організувати вибори.

Порядок формування Федеральної комісії з виборів встановлює Закон «Про федеральні виборчі кампанії». До її складу входять секретар Сенату і клерк Палати представників без права голосу на засіданнях комісії. За необхідності, вони можуть призначати осіб, які будуть їх заміщати. Крім секретаря Сенату і клерка Палати представників, комісія також включає ще шістьох членів, які призначаються президентом за порадою і за згодою Сенату. При цьому троє з них можуть належати до однієї і тієї ж політичної партії. Склад комісії оновлюється кожні два роки на третину, при цьому сюди призначається по 1 представнику від кожної партії; термін її повноважень – шість років.

Законом передбачено, що члени комісії, за винятком секретаря Сенату й клерка Палати представників, на момент призначення не можуть обіймати посад в органах виконавчої, законодавчої і судової влади, а також займатися будь-якою іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.

Після формування складу комісії з числа її членів обираються голова і його заступник шляхом таємного голосування всіх членів. Термін повноважень голови — рік, при цьому один член не може очолювати її двічі за той термін, протягом якого він обраний до складу, а голова і заступник голови не можуть належати до однієї і тієї ж політичної партії.

Діяльність Федеральної комісії з виборів реалізується у формі засідань; вона уповноважена видавати власні нормативно-правові акти. Комісія вважається правочинною проводити засідання, якщо на ній присутні чотири члени з загального складу (тобто, половина). Засідання мають бути відкритими для громадськості, за винятком випадків, коли законодавством визначено закрите засідання з окремих питань, зокрема:

  1. Проведення розслідування за фактами порушення виборчого законодавства.

  2. Вирішення питань, що стосуються виключно персоналу або внутрішніх документів комісії.

  3. Інформація особистого характеру, розголошення якої тягне порушення прав громадянина.

  4. Участь комісії у судових процесах.

  5. Офіційна процедура, яка порушується проти конкретної особи.

Як бачимо, з низки важливих питань засідання комісії відбуваються в закритому режимі, навіть під час проведення розслідування щодо порушень виборчого законодавства, яке мало б бути відкритим і прозорим.

На рівні виборчих комісій штату є свої особливості у формуванні. Кожен штат США – це по суті держава у державі, і хоча штати повинні дотримуватися федерального законодавства, кожен із має свої особливості.

Виборчі комісії штатів очолює Рада з виборів штату. До неї входять п’ять членів: секретар штату, член комісії, який призначається у непарний рік Сенатом Генеральною асамблеєю штату, і член комісії, що призначається в непарний рік палатою представників Генеральної асамблей штату. Крім них, до комісії входять по одному представнику від політичних партій, які призначаються губернатором штату за поданням виконкому партії. Термін повноважень комісії — 2 роки, її головою є секретар штату. Необхідний кворум для прийняття рішення— три члени ради.

Повноваження комісії штату ті ж, що і у Федеральної комісії з виборів, вони спрямовані на ефективну організацію та проведення виборів, тільки вже на рівні штату.

Широкі повноваження голови комісії передані Секретарю штату. Він, зокрема, повинен:

  • затверджувати зразки петицій про висунення кандидатів, форми бюлетенів та інші документи;

  • отримувати заяви про реєстрацію політичних партій й органів;

  • засвідчувати офіційні списки кандидатів від політичних партій;

  • надавати виборчим комісіям усю необхідну документацію;

  • отримувати від цих комісій протоколи підрахунку голосів та підбивати підсумки голосування на праймеріз і виборах;

  • здійснювати інші повноваження, покладені на нього законом.

Наступний рівень виборчої комісії штату — це комісії графств, які формуються Генеральною асамблеєю штату. Виборчі комісії графств уповноважені:

  • отримувати петиції від громадян, ради реєстраторів, виконкому політичної партії графств і приймати рішення щодо поділу, перегляду розподілу, зміни або об’єднання виборчих дільниць;

  • готувати матеріали для публікацій про прийдешні праймеріз і вибори;

  • зберігати в належному порядку обладнання для виборів;

  • організовувати виборчі дільниці, у тому числі призначати посадових осіб;

  • отримувати протоколи голосування з виборчих дільниць, вести підрахунок голосів і посвідчувати результати виборів і праймеріз;

  • формувати проект бюджету на проведення чергових виборів і т. ін.

У кожній із дільничних виборчих комісій створюються ради, куди входять головний керуючий і два заступники. Члени дільничної виборчої комісії призначаються виборчою комісією графства таким чином, щоб у раді виборчої дільниці жодна з політичних партій не мала більшості голосів.

У виборчих кампаніях США, крім виборчих комісій, беруть участь й інші державні органи. Наприклад, Адміністрація національних архівів і документів та її глава – Архіваріус США. До повноважень цього органу належить розсилка губернаторам усіх штатів брошур і посібників за чинним виборчим законодавством США, щоб із ними ознайомилися виборці; завірення документів, а також їх зберігання.

Крім того, в організації і проведенні виборів беруть участь:

  • Генеральний прокурор США — наділений повноваженнями щодо розслідування порушень виборчого законодавства, відкриття кримінальних справ і подання цивільних позовів за порушення законодавства про вибори.

  • Суди — як остання інстанція з відновлення порушення виборчого законодавства. Суди мають великий арсенал засобів, у тому числі щодо витребування будь-яких документів для вирішення справи.

Слід зазначити, що цікавим нюансом виборчої системи США є підхід до міжнародних спостерігачів на виборах. Так, США регулярно запрошують міжнародних спостерігачів на вибори у федеральні органи влади, однак їх допуск на виборчі дільниці регулюється законодавством штатів і не скрізь гарантується. Тобто, на федеральному рівні законодавчих норм, які закріплюють права міжнародних спостерігачів, не існує, і це часто призводить до того, що спостерігачі не допускаються до процесу підрахунку голосів.

Висновки до розділу

Один із основних недоліків виборчої системи США – відсутність єдиної федеральної бази виборців: списки досі часто укладаються вручну. У результаті цього рукописного консерватизму виникає плутанина в обліку громадян, які голосують. Причому, похибка сягає в мільйони.

Також є чимало питань до документа, на підставі якого дозволяється проголосувати (він має бути обов’язково з фотографією). Таке правило діє наразі в 15-ти штатах. Однак у США немає «внутрішнього» паспорта – є лише паспорт, що засвідчує громадянство США за кордоном і видається Державним департаментом США. Тобто, якщо немає закордонного паспорта або водійських прав (у багатьох американців це єдиний документ із фото), реалізувати право голосу фактично неможливо.

Основне спірне питання американської системи виборів — необхідність інституту виборників. Відповідна система зародилася понад 200 років тому, вона змогла об’єднати країну і стала тим консенсусом, який при певній нелогічності відображає принцип федералізму в державному устрої: кожен суб’єкт (штат) визначає «свого» президента з загальної кількості кандидатів. Завдяки такій системі перемога на виборах вимагає від кандидата здобуття симпатій електорату в багатьох штатах, а не тільки у найбільших містах. Вкрай малоймовірна перемога кандидата, якого підтримує тільки декілька штатів. Принцип «переможець забирає все» змушує кандидата звертати особливу увагу на інтереси меншин, які можуть надати йому вирішальну підтримку.

Колегія виборників — не автоматична система; до неї входять люди, і хоча зазвичай вони голосують за стандартним приписом закону, у складних випадках можуть самостійно приймати рішення. Також система допомагає розбиратися з фальсифікаціями за допомогою масового «вкидання» голосів, адже тоді це вплине на результати тільки в одному штаті, тобто легше здійснити ретельне розслідування. Перерахунок голосів відбувається тільки за штатами, а не на федеральному рівні. Крім того, низька явка виборців в одних штатах і висока явка в інших не впливає на розподіл голосів, оскільки кількість виборників прив’язана до чисельності населення, а не до числа виборців або їхньої явки (отже, загальна думка жителів штатів із низькою явкою буде повноцінно врахована). За таких обставин виключена наявність політично пасивних штатів.

Негативний момент полягає в тому, що кількість виборців розподіляється серед штатів нерівномірно і залежить від того, на скільки виборчих округів розділений штат. При цьому штати розподілені за округами нерівномірно, вони мають різну площу і кількість жителів. У результаті виходить, що в такому густонаселеному штаті, як Каліфорнія (майже 38 млн жителів), де хоч і представлено найбільшу кількість виборників (55 осіб), реально один член Колегії виборників представляє думку 685 тис. жителів штату. Для порівняння, у найбільш малонаселеному штаті Вайомінг, де жителів представляють три виборники, на одного з них припадає думка 189 тис. американців. Виходить, що й позиція, і політичне рішення жителів різних штатів у США «важать» по-різному.

Критики також додає той факт, що може перемогти кандидат, який отримав менше голосів виборців (але не виборників), ніж його противник, але така ситуація траплялася лише чотири рази за 200 років, а тому говорити, що думка більшості народу неврахована, не зовсім правильно.

Основний плюс виборчого процесу в США зберігається у мажоритарній системі, яка дозволяє обирати саме з регіонів представників, які відповідальні за підтримку громади, яка їх делегувала.

ІІ. ЗМІНА ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ ПОЗИТИВНОГО ДОСВІДУ СИСТЕМИ США

Вибори в парламент України за чинним законодавством відбуваються за змішаною системою: половина – за пропорційною системою списків партій (причому, до сих пір закритих), половина – за мажоритарною системою. Президент обирається на загальних прямих виборах.

Відсутність механізмів для відкликання депутатів і реального проведення імпічменту Президента породжує ситуації, коли владою протягом п’яти років (а саме на стільки обираються Президент і парламент) мають особи, які або не користуються підтримкою населення взагалі (приклад, партія «Народний фронт»), або ж їх підтримка  є мінімальною (президентська фракція «БПП», чий електорат становить менше 10% населення країни). Крім того, нинішня мажоритарна система без прив’язки кандидата до постійного проживання в регіоні, від якого він обирається, породжує ситуації, коли партії, створені для представництва регіонів (той же «Наш край»), за фактом такими не є – вони ні що інше, як «технічні проекти» та відгалуження правлячих у країні сил. Регіони часто реально не представлені своїми делегатами у вищому виборному органі країни.

Таким чином, в Україні вже давно назріли зміни виборчого законодавства. У цьому розділі «Публічний аудит» пропонує своє бачення необхідних для розвитку країни змін до Конституції України та орієнтовний проект Закону України «Про вибори Президента і Верховної Ради України».

Конституція України

Стаття

Вибори Президента і Верховної Ради України проводяться по всій країні одночасно у другу неділю травня кожного четвертого парного року.

(Таким чином, перші вибори мають відбутися 13 травня 2018 року).

Стаття

Верховна Рада України – Парламент України, який є єдиним органом законодавчої влади.

Стаття

Верховна Рада України складається з двох палат – Палати депутатів і Сенату.

До палати депутатів належать члени, що обираються раз на чотири роки населенням в АР Крим, областях, містах Київ та Севастополь.

Членом Палати депутатів може бути громадянин України, який досягнув на момент висунення в кандидати віку 25 років і є на момент обрання жителем області/міста, в якому обирається. Члени Палати депутатів, які обираються в АР Крим, повинні проживати на її території.

Чисельність Палати депутатів не повинна перевищувати одного представника на кожні сто тисяч жителів.

Будь-який член Палати депутатів може бути відкликаний із посади виборцями, які його обрали, за невиконання виборчої програми.

До загального складу Сенату входять по два сенатори, які обираються на чотири роки в АР Крим, областях, місті Києві та Севастополі. Членом Сенату може бути обраний громадянин, який має право голосу і якому на день обрання виповнилося 25 років.

Депутати й сенатори обираються на прямих виборах громадянами України, що мають право голосу на підставі загального таємного голосування.

Не може бути обраний депутатом або сенатором громадянин, який має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість непогашена або якщо її не зняли в установленому законом порядку.

799

Рис. 7

Стаття

Президентом може бути обраний громадянин України, який на момент обрання на посаду досягнув віку 35 років і проживає протягом останніх 5 років на території України. У разі відсторонення Президента від посади або його смерті, відставки або нездатності здійснювати повноваження та обов’язки повноваження переходять до Голови Сенату.

Президент обіймає свою посаду протягом чотирирічного терміну, крім випадків дострокового припинення його повноважень. Ці випадки визначені Конституцією України.

Стаття

Процес виборів Президента, членів палати депутатів і сенаторів стартує за дев’яносто днів до першого туру відбору кандидатів на посади Президента, членів палати депутатів і сенаторів, який відбувається в другу неділю лютого четвертого року їх повноважень.

[За умови наявності такої норми виборча компанія має стартувати 13 листопада 2017 року, а 11 лютого 2018 року відбувся би перший відбірковий тур виборів – своєрідний праймеріз, на якому люди оберуть із усіх зареєстрованих кандидатів по два кандидати в Президенти (по всій країні) і члени Палати депутатів (від округу), 4 кандидати в сенатори (від адміністративно-територіальної одиниці); основні вибори – в травні].

Порядок проведення виборів Президента, народних депутатів і сенаторів встановлюється Законом.

Стаття

Палата депутатів:

1) ухвалює закони;

2) приймає рішення про затвердження персонального складу Кабінету Міністрів України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

3) розглядає питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, приймає рішення про недовіру Кабінету Міністрів України;

4) приймає рішення про відставку Прем’єр-міністра України; за поданням Прем’єр-міністра України приймає рішення про відставку інших членів Кабінету Міністрів України;

5) здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України;

6) затверджує Державний бюджет України, вносить зміни до нього;

7) здійснює контроль виконання Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту Кабінету Міністрів України про виконання Державного бюджету України;

9) затверджує законом рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, контролює їх використання;

10) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Рахункової палати, в тому числі Голову Рахункової палати;

11) призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, утворює його територіальні представництва;

12) приймає рішення про найменування і перейменування населених пунктів, районів, областей;

13) затверджує законом перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, щорічні програми приватизації об’єктів права державної власності;

14) визначає законом правові основи вилучення об’єктів приватної власності;

15) оголошує законом амністію;

16) затверджує кошторис Палати депутатів;

17) затверджує структуру апарату Палати депутатів, призначає на посаду та звільняє з посади керівника апарату Палати депутатів.

Палата депутатів здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Стаття

Сенат:

1) схвалює закони, ухвалені Палатою депутатів;

2) призначає Всеукраїнський референдум;

3) затверджує за поданням Президента України загальну структуру і чисельність Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону про військові формування;

4) затверджує укази Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

5) затверджує укази Президента України про надання військової допомоги іноземним державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань до іноземної держави чи про допуск підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України;

6) за поданням Президента України оголошує стан війни і укладає мир;

7) призначає на посади й звільняє з посад Голови та інших членів Центральної виборчої комісії України за поданням Президента України;

8) призначає на посади Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Національного бюро розслідувань України, Голови Національного антикорупційного бюро, керівників інших державних органів, які здійснюють досудове слідство, а також Голови Служби зовнішньої розвідки України;

9) призначає на посади та звільняє з посад суддів;

10) призначає на посади та звільняє з посад Голову Національного банку України, Голову та державних уповноважених Антимонопольного комітету України, керівників та членів інших органів державного влади;

11) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Рахункової палати;

12) призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) призначає на посаду та звільняє з посади Голову Національного комітету державної служби України;

15) затверджує кошторис Сенату;

16) затверджує структуру апарату Сенату, призначає на посаду та звільняє з посади керівника апарату Сенату.

Сенат здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Стаття

Кожна палата Верховної Ради України обирає зі свого складу Голову палати і його заступника, звільняє їх із посад.

Голова палати організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях палати; підписує акти, прийняті палатою, і координує діяльність її органів; представляє палату у відносинах з іншими державними органами, парламентами іноземних держав; контролює роботу апарату палати.

Голова палати здійснює повноваження, передбачені Конституцією України, у порядку, встановленому регламентом відповідної палати.

Стаття

Кожна палата Верховної Ради України для підготовки та попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, обирає зі свого складу комітети й тимчасові спеціальні комісії відповідної палати.

Палата депутатів для проведення розслідування з питань, що належать до  її повноважень і становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо рішення про це ухвалено не менш ніж однією третиною від її загального складу. Висновки та пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для досудового слідства і суду.

Організація та порядок діяльності комітетів, тимчасових спеціальних комісій Палати депутатів і Сенату, тимчасових слідчих комісій Палати депутатів встановлюються законом.

Стаття

Повноваження Палати депутатів припиняються в день відкриття першого засідання новообраного складу Палати депутатів.

Стаття

Палата депутатів приймає закони й постанови більшістю від загального складу Палати, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сенат схвалює закони й приймає постанови більшістю від загального складу Сенату, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить депутатам, сенаторам, Кабінету Міністрів України, Президенту України.

Стаття

Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку й правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони держави;

7) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

8) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни, а в разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

9) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки для державної незалежності України;

10) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з наступним затвердженням відповідних рішень Верховною Радою України;

11) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання й класні чини;

12) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

13) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

14) здійснює помилування;

15) підписує закони, ухвалені Верховною Радою України;

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази й розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.

Орієнтовний проект Закону України «Про вибори Президента і Верховної Ради України»

Стаття

1. Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного й непрямого виборчого права шляхом таємного голосування.

2. Депутати й сенатори обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

3. До Палати депутатів обираються представники залежно від кількості населення АР Крим, області, міст Києва і Севастополя (далі – територіальна одиниця) в пропорції один представник на не більше, ніж 100 тисяч населення територіальної одиниці.

9696

4. У Сенат обираються по 2 представники від територіальної одиниці незалежно від кількості населення; загальна кількість сенаторів – 54.

5. Вибори депутатів і сенаторів здійснюються за мажоритарною системою.

6. Для виборів у Палату депутатів у територіальних одиницях створюються виборчі округи залежно від кількості населення з розрахунку 1 депутат на не більше, ніж 100 тисяч населення.

(Станом на сьогодні таких округів має бути 425).  

Стаття

1. Вибори депутатів і Президента є загальними. Право голосу на виборах депутатів мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями.

2. Підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списку виборців на виборчій дільниці.

Стаття

1. Вибори Президента проводяться непрямим способом у два етапи.

2. На першому етапі в другу неділю лютого виборці голосують за всіх зареєстрованих кандидатів. Два кандидати, які набрали на цьому етапі просту більшість голосів, проходять як основні кандидати на загальне голосування, що відбувається в другу неділю травня кожного четвертого парного року.

3. На другому етапі виборці обирають із двох кандидатів. Кандидату, який набрав просту більшість голосів на територіальній одиниці, переходять виборчі бали в кількості, яка рівнозначна кількості представників територіальної одиниці в Палаті депутатів.

Приклад. До другого туру виборів Президента вийшли кандидати Сидоренко й Петренко. У Харківській області Петренко набрав 357 264 голоси, Сидоренко – 358 261. Сидоренку нараховується 27 виборчих балів (оскільки від області в Палаті депутатів – 27 членів). У Львівській області Петренко набрав 263 457 голосів, Сидоренко – 262 347. Таким чином, Петренко отримує 25 балів. Президентом стає кандидат, який набрав найбільшу кількість виборчих балів, навіть якщо за нього проголосувало менше виборців прямими голосами.

Стаття

1. Вибори до Верховної Ради відбуваються також у два етапи прямим способом.

2. На першому етапі в другу неділю лютого виборці голосують за всіх зареєстрованих кандидатів у Палату депутатів від виборчого округу та кандидатів у Сенатори від територіальної одиниці. Двоє кандидатів, які набрали просту більшість голосів, проходять основними кандидатами в Палату депутатів від округу.

Четверо кандидатів, які набрали більшість голосів за підсумками першого туру виборів до Сенату, проходять на загальне голосування.

Загальне голосування відбувається одночасно з виборами Президента в другу неділю травня кожного четвертого парного року.

Стаття

1. Виборчий процес – це здійснення суб’єктами, визначеними Законом, виборчих процедур, що передбачені цим Законом.

2. Початок виборчого процесу чергових виборів починається за 90 днів до першого туру виборів, про що оголошує Центральна виборча комісія.

3. Виборчий процес включає такі етапи:

1) висування кандидатів у депутати;

2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії);

3) реєстрацію кандидатів у Президенти, депутати, сенатори;

4) проведення передвиборчої агітації;

5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

6) складання списків виборців, їх перевірку та уточнення;

7) лютневе голосування в першому турі, підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування для відбору основних кандидатів у Президенти, депутати, сенатори;

8) проведення передвиборчої агітації відібраними кандидатами перед основними травневими виборами;

9) підрахунок голосів виборців;

10) встановлення результатів травневих виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення.

899

Рис. 8

Стаття

1. Суб’єктами виборчого процесу є:

1) виборець;

2) Центральна виборча комісія, виборчі комісії територіальних одиниць, виборчі комісії округів, дільничні виборчі комісії;

3) партії, які висунули кандидатів у Президенти, депутати, сенатори;

4) кандидати в Президенти, депутати, сенатори.

Стаття

1. Витрати на підготовку і проведення виборів Президента, депутатів і сенаторів здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів, та коштів виборчих фондів партій, кандидати в депутати від яких зареєстровані в округах.

Стаття

1. Висування кандидатів у Президенти, депутати і сенатори партіями починається за дев’яносто та закінчується за сімдесят днів до дня лютневого голосування.

2. Право висування кандидатів у Президенти, у депутати на округах і в сенатори на територіальних одиницях реалізується виборцями через партії або шляхом самовисування.

3. Одна й та ж особа може бути включена до виборчого списку кандидатів у Палату депутатів тільки в одному з виборчих округів у порядку висування партією або в порядку самовисування.

Стаття

1. Виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об’єктивної та неупередженої інформації, необхідної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

2. Інформація, що міститься в документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються такі відомості: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності); місяць, рік і місце народження; громадянство з зазначенням часу проживання на території України; відомості про посаду (заняття), місце роботи; партійність; місце проживання; наявність чи відсутність судимості; суб’єкт висування кожного кандидата в депутати.

3. Виборчі комісії, засоби масової інформації та інформаційні агентства, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об’єднання громадян та інші особи при поширенні інформації про вибори зобов’язані дотримуватися об’єктивності, неупередженості, збалансованості, достовірності, повноти й точності інформації.

4. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів, забезпечує виготовлення не пізніше, як за тридцять днів до дня виборів, інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата в депутати, його передвиборчу програму та фотографію — усі ці дані він подає при реєстрації.

Стаття

1. Загальне інформаційне забезпечення виборів включає інформування виборців про:

1) виборчі права громадян, способи їх здійснення і захисту;

2) можливості та процедури перевірки включення себе та інших виборців до Державного реєстру виборців та списків виборців на виборчих дільницях;

3) можливість та порядок зміни виборцем місця голосування (виборчої дільниці) без зміни виборчої адреси;

4) адреси місцезнаходження окружної та дільничної виборчих комісій, виборчої дільниці, до яких належить виборча адреса виборця;

5) адреси приміщень для голосування, дату та час голосування;

6) підстави та процедуру отримання можливості голосувати за місцем перебування;

7) процедуру голосування та спосіб заповнення виборчого бюлетеня;

8) право на оскарження порушень своїх виборчих прав та способи здійснення цього права;

9) відповідальність за порушення законодавства про вибори.

Стаття

1. Передвиборча агітація — це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати «за» або не голосувати за певного кандидата в Президенти, депутати і сенатори. Передвиборча агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

2. Передвиборча агітація може відбуватися в таких формах:

1) проведення зборів громадян, інших зустрічей із виборцями;

2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;

3) проведення публічних дебатів, дискусій, круглих столів, прес-конференцій стосовно положень передвиборчих програм та політичної діяльності партій-суб’єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів у депутати;

4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

5) поширення виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборчої агітації;

6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

7) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрацій фільмів і телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії-суб’єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

8) публічні заклики голосувати «за» або не голосувати за партію-суб’єкта виборчого процесу, кандидата в депутати або публічні оцінки діяльності цих партій чи кандидатів у депутати;

9) встановлення агітаційних наметів;

10) в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

Стаття

1. Голосування виборців на виборах Президента, депутатів і сенаторів здійснюється за допомогою виборчих бюлетенів.

2. Форма, колір і текст виборчих бюлетенів для голосування у виборчих округах затверджуються Центральною виборчою комісією не пізніше, як за п’ятдесят днів до дня голосування.

3. Виборчий бюлетень повинен містити назву та дату проведення виборів, номер округу.

4. У першому турі лютневих виборів виборець отримує три бюлетені для голосування: по одному за кандидатів у Президенти, депутати, сенатори.

У кожному бюлетені вказуються в алфавітному порядку прізвища, імена (усі власні імена) та по батькові (за наявності) зареєстрованих кандидатів у Президенти, сенатори, депутати з відомостями про рік народження, освіту, посади (заняття), місце роботи, місце проживання, партійність, а також про суб’єкта висування.

5. Виборчий бюлетень основних травневих виборів містить такі позиції для голосування: 2 кандидати в Президенти, 2 кандидати в депутати від округу, 4 кандидати в сенатори від територіальної одиниці.

Стаття

Окружна виборча комісія після прийняття і розгляду протоколів дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях в округах встановлює кількість голосів виборців, поданих за кожного кандидата в Президенти, сенатори, депутати на окрузі.

Стаття

Центральна виборча комісія на своєму засіданні, на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в округах, не пізніше, ніж на п’ятнадцятий день із дня голосування, встановлює результати виборів Президента, депутатів, сенаторів у відповідних округах і територіальних одиницях, про що складає відповідні протоколи. У протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів Президента, депутатів, сенаторів у виборчому окрузі вносяться прописом та цифрами відомості про кількість голосів виборців, поданих за кожного кандидата в депутати на окрузі. Обраним вважається кандидат у депутати, який одержав більшу кількість голосів у порівнянні з іншими кандидатами, які балотувалися в цьому окрузі.

Обраним у Президенти вважається кандидат, який отримав більшу кількість виборчих балів, розподілених після підрахунку кількості голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у відповідній територіальній одиниці.

Обраними в сенатори від територіальної одиниці вважаються два кандидати, що отримали більшу відносно інших кандидатів, які балотувалися на цій територіальній одиниці, кількість голосів.

Стаття

Центральна виборча комісія не пізніше, ніж на п’ятий день із дня встановлення результатів виборів Президента, офіційно оприлюднює їх на засіданні Палати депутатів.

Список обраних депутатів і сенаторів публікується з зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), року народження, освіти, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб’єкта висування, виборчого округу (загальнодержавний чи номер одномандатного), в якому обраний депутат.

999

Рис. 9

ГО «Публічний аудит»