ЗУ «Про деякі заходи щодо захисту інтересів вкладників неплатоспроможних банків» – проект «Публічного аудиту»

«Публічний аудит», вивчивши проблеми вкладників банківських установ, пропонує власну концепцію змін до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зокрема, публічні аудитори рекомендують законодавцям збільшити гарантовану державою суму вкладів з 200 до 600 тис. грн (розрахунок проведено, виходячи з рівня девальвування гривні – станом на 2008 рік курс гривні до долара був на рівні 8, а зараз – 26; кумулятивна інфляція з моменту встановлення гарантованої суми на рівні 200 тис. становила 170%).

Крім того, на думку «Публічного аудиту», Фонд гарантування вкладів фізосіб потрібно позбавити права на самостійне визнання угод банків та їх клієнтів нікчемним, адже це призводило (і призводить тепер) до визнання вкладів за ініціативою Фонду недійсними (нікчемними), а вкладники змушені такі дії Фонду оскаржувати в судовому порядку. Проблема в тому, що це не лише затягується по часу, а й судова практика переважно стоїть на боці саме Фонду. До того ж, пропонується ризикові (на думку Фонду) угоди й операції визнавати недійсними тільки в судовому порядку.

Серед інших змін, які пропонують незалежні аудитори, – змінити черговість задоволення вимог кредиторів під час процедури ліквідації банків, а саме: вимоги фізичних осіб щодо суми, яка перевищує гарантовану, вважати вимогами 3-ї черги; вимоги фізосіб, чиї платежі заблоковані, – вимогами 4-ї, а вимоги ФГВФО – вимогами 5-ї черги. Це дозволить вкладникам задовольнити свої вимоги в процесі ліквідації банку за рахунок реалізації його майна (на сьогодні невелика ймовірність того, що вкладникам «вистачить» майна банків після задоволення Фондом його вимог до банків). Крім того, віднесення вимог Фонду до 5-ї черги, на думку спеціалістів, стимулюватиме уповноважених осіб Фонду та його керівництво забезпечувати реалізацію майна ліквідованих банків за ринковими і справедливими, а не заниженими цінами.

Нижче наводимо проект ЗУ «Про деякі заходи щодо захисту інтересів вкладників неплатоспроможних банків», розроблений «Публічним аудитом».

ЗАКОН УКРАЇНИ

 «Про деякі заходи щодо захисту інтересів вкладників неплатоспроможних банків»

І. Внести до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 50, ст. 564) такі зміни:

1. Частину першу статті 26 викласти в новій редакції такого змісту:

«1. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 600000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов’язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов’язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.»

2. Пункт 4 частини другої статті 37 виключити.

 3. Статтю 38 викласти в новій редакції такого змісту:

«Стаття 38. Заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку

  1. Фонд зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку.
  2. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що можуть бути визнані судом недійсними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
  3. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку можуть бути визнані судом недійсними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) із пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних із виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

  1. Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації має право звертатися до суду з позовами про визнання недійсними правочинів (договорів) із підстав, зазначених у частині другій статті 38 цього Закону;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

  1. Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
  2. Фонд зобов’язаний забезпечити проведення інвентаризації банківських активів і зобов’язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов’язань неплатоспроможного банку:

1) готівки в касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;

2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами;

3) заборгованості за цінними паперами перед банком;

4) заборгованості за зобов’язаннями банку перед кредиторами;

5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов’язань за такою заборгованістю).

  1. Фонд припиняє протягом тимчасової адміністрації в банку здійснення операцій за правочином (у тому числі договором), вчиненим (укладеним) банком із окремим кредитором чи іншою особою, якщо такий правочин (у тому числі договір) спричиняє або може спричинити надання переваги одному кредитору перед іншим у частині задоволення вимог, зокрема за наявності однієї з таких умов:

1) правочин (у тому числі договір), спрямований на забезпечення виконання зобов’язань банку чи третьої особи перед окремим кредитором, вчинений (укладений) до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку;

2) правочин (у тому числі договір) спричиняє чи може спричинити задоволення вимог, строк яких на дату виконання правочину (в тому числі договору) не настав, одних кредиторів за наявності невиконаних в установлені строки зобов’язань перед іншими кредиторами;

Припинення здійснення операцій застосовується до правочину (у тому числі договору), визначеного у цій частині, якщо він укладений протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку.

  1. З метою збереження майна (активів) банку Фонд має право здійснити продаж відокремлених підрозділів банку (у тому числі майна банку, розташованого за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу).
  2. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

4. Частину першу статті 52 викласти у новій редакції такого змісту:

«1. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов’язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги вкладників – фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов’язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

4) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов’язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім’я яких заблоковано;

5) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов’язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

6) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов’язаними особами банку, юридичних осіб-клієнтів банку, які не є пов’язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, а також юридичних осіб), які є пов’язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов’язаної з банком особи в порядку, визначеному частиною п’ятою цієї статті.»

ІІ. Прикінцеві положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
  2. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців із дня прийняття цього Закону:

 —  привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

—  забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.